Постанова
Іменем України
18 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 715/1815/16-к
Провадження № 51-7904 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Кишакевича Л.Ю.
при секретарі Остафійчук К.В.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42016260000000054 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 191 КК України,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився та проживає в АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 191 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2017 року засуджено:
ОСОБА_1 за:
- ст. 356 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;
- ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень, з позбавленням права обіймати керівні посади у сфері медицини строком на 1 рік
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади в сфері медицини строком на 1 рік;
ОСОБА_2 за:
- ст. 356 КК України до штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень;
- ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3238,47 гривень з кожного.
Вирішені питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2018 року вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано, кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в їх діях складів кримінальних правопорушень.
Судові витрати в розмірі 3238, 47 грн. ухвалено компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Вирішені питання про речові докази у провадженні.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 191 КК України.
Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України, тобто у службовому підробленні - складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів та ст. 356 КК України - самоправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, тобто пособництві у службовому підробленні - складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів та ст. 356 КК України - самоправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
За вироком суду злочини вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_1, працюючи завідувачем Тереблечанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, який був водієм санітарного автомобіля НОМЕР_1 Тереблечанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, як особа, яка не підлягає кримінальній відповідальності за службове підроблення, проте який шляхом надання засобів і знарядь для вчинення злочину та сприянням у приховуванні злочину, тобто будучи пособником, вчинили службове підроблення офіційних документів - дорожніх листів про використання санітарного автомобіля НОМЕР_2, в період з 19 березня 2015 року по 29 лютого 2016 року.
Також, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 в період часу з березня 2015 року по лютий 2016 року, вчинили самоправство, тобто самовільно, всупереч установленому закону порядку, знаючи що для ремонту спеціалізованого автомобіля необхідні спеціальні знання та навики, правомірність вказаних дій оспорюється окремими громадянами, зокрема керівником Тереблечанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини ОСОБА_3, громадянами ОСОБА_4,ОСОБА_5 та громадською організацією "Антикорупційна Комісія Народної Ради Чернівецької області", з метою використання водієм ОСОБА_2 надбавки до посадового окладу і доплати за ненормований робочий день за керування санітарним автомобілем, на ремонт вказаного автомобіля, та використання отриманих прав на паливні матеріали у виді стрейч-карток на заправку автомобіля, правом користування яким мав ОСОБА_2 марки "Мітсубісі", з метою його використання у службових цілях, а також з метою використання отриманих прав на паливні матеріали у виді стрейч-карток для розрахунку за ремонт вказаного автомобіля із особами, які його здійснювали, вчинили самоправство, завдалии значної шкоди державним інтересам, інтересам Тереблечанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини та інтересам Глибоцької районної ради Чернівецької області у виді нецільового використання коштів та матеріальних цінностей, отриманих за рахунок державної медичної субвенції, інших субвенцій та коштів районного бюджету на суму паливних матеріалів 13599,00 грн., та коштів у виді підвищеного посадового окладу за керування санітарним транспортом в розмірі 2888,50 грн. і коштів у виді доплати за ненормований робочий день для водіїв санітарних автомобілів в розмірі 25% за травень - червень 2015 року на загальну суму 739,80 грн., а всього на загальну суму 17227,30 грн.
Вказані кошти обвинувачені витратили на придбання запчастин автомобіля марки "ГАЗ-2705" д/н НОМЕР_3
Всього для придбання запчастин і на ремонт автомобіля марки "ГАЗ-2705" д/н НОМЕР_4 завідувач Тереблечанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини ОСОБА_1 із водієм Тереблечанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини ОСОБА_2 використали приблизно 20 тис грн. власних коштів. Вартість матеріалів та запчастин, які були офіційно надані КЗ "Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" становить 2667,00 грн.
Кошти в сумі 17318,20 грн. обвинувачені добровільно повернули, ця сума перевищує завдану злочинами шкоду - 17227,30 грн.
Апеляційний суд переглядаючи справу в апеляційному порядку дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складів злочинів, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_2 ст. 356, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, скасував вирок і закрив кримінальне провадження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. ст. 23, 94 КПК України, вибірково дослідив докази та дав їм неналежну оцінку. Стверджує, що судом не досліджено докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих органом досудового розслідування злочинів. Наголошує, на безпідставній відмові в задоволенні клопотань сторони обвинувачення. Зазначає, що вказані порушення вимог закону призвели до безпідставного закриття кримінального провадження.
В надісланих заперечення захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ухвалу апеляційного суду вважають законною і обґрунтованою і просять залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи викладені у касаційній скарзі.
Мотиви Суду:
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
При цьому підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції при перегляді вироку дотримано.
З матеріалів провадження убачається, вирок районного суду оскаржувався прокурором з підстав неправильної перекваліфікації дій винних та м'якості призначеного покарання, захисниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підстав незаконності засудження.
Перевіряючи доводи апеляційний скарг, апеляційний суд зокрема, допитав обвинуваченого ОСОБА_1, який пояснив, що працював на посаді завідувача Тереблечанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. У 2015 році вони отримали автомобіль на лікарню, який був повністю несправний. Прийняли рішення ремонтувати його за власні кошти, оскільки такі не виділялись. В дорожніх листах все зазначено правильно, усі виклики відповідали дійсності.
Обвинувачений ОСОБА_2, в суді апеляційної інстанції пояснив, що ремонтував несправний автомобіль. Всього на ремонт було витрачено понад 17000 грн. Скретч-картки, які отримував, витрачав на запчастини та на заправку автомобіля і лише у службових цілях.
Правильно здійснив апеляційний суд і посилання на показання свідка ОСОБА_9, який в суді апеляційної інстанції пояснив, що працює лікарем сімейної медицини. У 2015 році він разом із ОСОБА_2 ремонтували службовий автомобіль. Гроші на ремонт не виділялись. На виклики їздили на різних автомобілях.
Дослідила колегія суддів і показання свідків ОСОБА_10 - старшого інспектора з кадрів Глибоцького районного центру медико-санітарної допомоги, яка зазначила, що виготовляє проекти наказів що стосуються кадрової роботи та ОСОБА_11, - бухгалтера в лікарні, яка повідомила, що видавала талони і приймав дорожні листи. Вказані свідки зазначили що з приводу обставин кримінального правопорушення їм нічого невідомо.
Обґрунтовано покладено в основу рішення і показання свідка ОСОБА_12 - механіка Глибоцького районного центру первинної медико-санітарної допомоги, дані в суді апеляційної інстанції, який показав, автомобіль "Газ 2705" отримував він особисто, після того, як у них забрали новий автомобіль. Коли він отримав цей автомобіль, то той навіть до смт. Глибока не доїхав, довелось тягнути його на буксирі й ремонтувати. Особисто він підписував дорожні листи раз у місяць.
Здійснено посилання і на показання свідка ОСОБА_13, який в суді апеляційної інстанції показав, що у 2015-2016 роках на прохання ОСОБА_2 проводив ремонтні роботи автомобіля "Газ 2705", який знаходиться у власності лікарні. Машина була у дуже поганому стані. Запчастини купляв ОСОБА_2
Також, взято до уваги і показання свідка ОСОБА_14, який в апеляційному суді повідомив, що допомагав ОСОБА_2 ремонтувати двигун автомобіля "Газ 2705". Усі деталі купував ОСОБА_2
Допитано апеляційним судом і свідка ОСОБА_15, яка показала, що працює бухгалтером ТОВ "Лівайн-Торг", яке за своїм видом діяльності здійснює продаж скретч-карток на паливо. Зауважила, що з будь-якою організацією укладається договір, підписується накладна, по якій отримуються ці картки, якими можна заправлятись на заправках.
Правильно взято до уваги і показання свідка ОСОБА_16 - сімейного лікаря, яка в апеляційному суді зазначила, що на балансі лікарні є автомобіль, проте він знаходився на ремонті. Вона зверталась до головного лікаря, яка їй повідомила, що автомобіль знаходиться на ремонті. За які кошти був відремонтований автомобіль їй невідомо. Будь-яких збитків їй не завдано, потерпілою вона визнана не була.
Обґрунтовано здійснено посилання і на показання дані в апеляційному суді свідком ОСОБА_17, яка повідомила, що у 2015 році не було змоги купити новий автомобіль, тому вибирали такий, що за своїм технічним станом був в більш-менш нормальному стані. Всі водії самостійно за власний рахунок приводили автомобілі до ладу. Бензин закупляли у виді скретч- карток. Жодних скарг на дії обвинувачених не надходили, всі виклики відбувались. Саме завдяки зусиллям ОСОБА_2 автомобіль привели до справного стану. Повідомила й те, що дорожні листи не є затвердженою формою документа, тобто не є офіційним документом. Усі збитки відшкодовані повністю.
Досліджено апеляційним судом і письмові докази у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Апеляційний суд, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевірив доводи всіх апеляцій, скасував вирок районного суду та закрив кримінальне провадження.
Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що частина перша статті другої кримінального закону визначає, що єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні всіх ознак злочину передбаченому КК України.
Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Об'єктивними ознаками злочину є об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єктивними суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.
Суд першої інстанції, формулюючи обвинувачення в самоправстві, визнав обвинуваченого ОСОБА_1 спеціальним суб'єктом (службовою особою), тоді як суб'єктом злочину може бути лише приватна особа, якій виповнилося 16 років.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що у відповідності до вимог ст.ст. 477, 478 КПК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України, щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян або інтересам власника, порушуються не інакше, як за заявою потерпілого.
Разом з тим, особи, які вказані у вироку, чиїм, правам та інтересам, на думку органу досудового розслідування, заподіяно шкоду, визнані потерпілими не були. Крім того, із такою заявою вони до правоохоронних органів не звертались й у суді обвинувачення за ст. 356 КК України не підтримували.
Також, апеляційним судом достеменно встановлено, що суд першої інстанції, в порушення ст. 337 КПК України, вийшов за межі висунутого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України обвинувачення.
Зокрема, обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкриміновано діяння, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 України, тобто службове підроблення, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
При цьому, районним судом дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, а саме службове підроблення - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, а ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, тобто пособництво у службовому підроблені.
Крім того, апеляційний суд допитавши обвинувачених та свідків, дійшов висновку, що будь-яких завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів не вносилось. Усі виїзди зазначені у подорожніх листах дійсно відбувались. Із пояснень свідка ОСОБА_18 встановлено, що дорожній лист являється документом для внутрішнього користування та не є офіційним документом.
Вказане також підтверджується Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" від 05.07.2011 року (3565-17) , яким було внесено ряд змін в окремі законодавчі акти та виключено термін "дорожній лист", тобто вони перестали були офіційними документами. Підприємства, які експлуатують транспортні засоби, мають права не підписувати водіям дорожні листи.
Також, апеляційний суд правильно зазначив, що органом досудового розслідування не підтверджено того факту, що виїзди на виклики громадян не здійснювались.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що на виклик виїжджав інший автомобіль не може бути безумовною підставою для визнання відомостей недостовірними та такими, що утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 України, з огляду на те, що транспортний засіб був несправний та тривалий час знаходився на ремонті.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що даному випадку відсутній предмет злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а тому в діях обвинувачених відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім іншого, органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у тому, що ОСОБА_1, як завідувач Тереблечанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, всупереч інтересам служби, за попередньою злочинною змовою із ОСОБА_2, в період часу з березня 2015 року по лютий 2016 року, діючи умисно, в особистих інтересах та інтересах один одного, з метою незаконного отримання та списання паливно-мастильних матеріалів, незаконного нарахування та отримання водієм ОСОБА_2 надбавки до посадового окладу і доплати за ненормований робочий день за керування санітарним автомобілем, здійснили як співвиконавці службове підроблення офіційних документів, на підставі яких заволоділи бензином А-92 на суму 13599 грн., коштами у виді підвищеного посадового окладу за керування санітарним транспортним засобом в розмірі 20% на загальну суму 2888,50 грн. та коштами у виді доплати за травень-червень 2015 року на загальну суму 739,80 грн., а всього на загальну суму 17227,30 грн., якими розпорядились на власний розсуд, чим спричинили районному бюджету Глибоцької районної ради матеріальної шкоди на вказану суму.
Однак, таке обвинувачення в апеляційній інстанції не знайшло свого підтвердження та спростовується показаннями обвинувачених, які зазначили, що будь-якої вигоди не мали, усі отримані у законному порядку кошти витрачати на ремонт автомобіля. Грошових коштів пішло значно більше, ніж 17000 грн.
З показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_17, безпосередньо допитаних в суд апеляційної інстанції, убачається що будь-яка організація, з якою укладено договір, купує не паливно-мастильні матеріали, а лише скретч-картки на бензин.
Разом із тим, органом досудового розслідування обвинуваченим інкримінується заволодіння саме паливними матеріалами, а не скетч-картками, при цьому, корисливого мотиву не встановлено та не доведено.
Також, шляхом повторного допиту свідків та дослідження матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом було достеменно встановлено, що ОСОБА_2 виїжджав на виклики, зазначені у дорожніх листах.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що органом досудового розслідування не встановлено та не підтверджено належними та допустимими доказами незаконність нарахування та отримання водієм ОСОБА_2 надбавки до посадового окладу і доплати за ненормований робочий день за керування санітарним автомобілем.
Що стосується доводів прокурора про вибіркове дослідження апеляційним судом доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих органом досудового розслідування злочинів, у тому числі і у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 191 КК України, то вони не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах кримінального провадження.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційний, відповідно до ст. 404 КПК України, мотивовано зазначив, що в апеляційній скарзі прокурора не наведено жодного обґрунтування на підтвердження апеляційних вимог щодо винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 191 КК України (2341-14) . Також колегія суддів вказала, що клопотань про дослідження доказів прокурором заявлено не було, а тому апеляційний суд позбавлений можливості дати будь-яку оцінку діям обвинуваченим за вказаним обвинуваченням, в тому числі прийняти рішення щодо визнання обвинувачених винуватими у вчиненні вказаних злочинів, як про це йдеться в апеляційній скарзі прокурора.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження, зокрема, із заяви про відмову від обвинувачення від 21.12.2016 р. (т. 5 а. к. п. 110), заяви від 03.11.2017 року (т. 6 а. к. п. 121) й клопотання (т. 6 а. к. п. 130), вбачається, що Глибоцька районна рада Чернівецької області, як потерпіла сторона у даному кримінальному провадженні, відмовилась від підтримання обвинувачення за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 191 КК України.
Також, слід врахувати той факт, що в матеріалах провадження інші докази на привласнення бюджетних коштів відсутні та, жодних збитків не завдано.
Оцінюючи докази в сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, допитавши обвинувачених, свідків, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що такі докази не довели, що у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є склади інкримінованих кримінальних правопорушень. Тому апеляційний суд правильно скасував вирок районного суду та закрив кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях обвинувачених складів інкримінованих кримінальних правопорушень. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
Докази винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на які посилалися органи досудового розслідування, перевірені апеляційний судом та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
Суд дотримався вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України (4651-17) .
Апеляційний розгляд проведений відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Доводи апеляцій всіх учасників процесу належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, на них надані вмотивовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставою для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, суд
ухвалив:
ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
С.І.Кравченко Н.В.Білик Л.Ю.Кишакевич