розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Данка А.В. і Маряна І.С. в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016260120000317 щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Колінківці Хотинського районуЧернівецької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 153 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2017 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено: за ч. 2 ст. 186 КК України з урахуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 153 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, на підставі ч. 1 ст. 70 зазначеного Кодексу ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Ухвалено зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання період його тримання під вартою як запобіжний захід з 18 серпня 2016 року до 21 квітня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 13 липня 2017 року зазначений вирок в частині зарахування обвинуваченому в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення змінив, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції, чинній до 21 червня 2017 року, зарахував у строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 18 серпня 2016 року до 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Суд визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочинів, за які його було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, 18 серпня 2016 року близько 01:00 ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на АДРЕСА_2, на подвір'ї господарства ОСОБА_5, застосовуючи фізичне насильство до потерпілої, відкрито заволодів її мобільним телефоном марки "Нокіа-113", (ІМЕІ НОМЕР_1), вартістю 200 грн зі стартовим пакетом мобільного оператора "МТС", на рахунку якого були гроші в сумі 18 грн. Далі ОСОБА_4 шляхом вільного доступу зайшов до житлового будинку ОСОБА_5, де відкрито заволодів її грошима в розмірі 900 грн, заподіявши останній матеріальної шкоди на загальну суму 1 118 грн.

Крім того, ОСОБА_4 того ж дня близько 01:20, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в житловому будинку за тією ж адресою, з метою задоволення своєї статевої пристрасті неприродним шляхом із застосуванням щодо потерпілої фізичного насильства вступив з ОСОБА_5 в орогенітальний статевий акт проти її волі.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Марян І.С. просить скасувати судові рішення в частині визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 153 КК України, визнати його невинуватим та виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні зазначеного злочину, а кримінальне провадження в цій частині закрити. За ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що в судових рішеннях не визначено конкретного формулювання обвинувачення, не вказано, в чому полягало застосування фізичного насильства до потерпілої, обвинувальний вирок суду обґрунтовано показаннями потерпілої, які вона не давала, у матеріалах кримінального провадження немає доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України. Безпідставно взято до уваги показання свідка ОСОБА_6, який був понятим під час слідчого експерименту, оскільки слідчий експеримент як доказ не досліджувався. Указує, що при призначенні покарання ОСОБА_4 суди не врахували, що потерпіла не має претензій до ОСОБА_4, який повністю відшкодував їй шкоду, є людиною молодого віку, раніше не судимий, позитивно характеризується, а тому безпідставно не застосували до нього положення ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі захисник Данко А.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4, просить призначити йому за ч. 2 ст. 186 КК України більш м'яке покарання, а за ч. 1 ст. 153 цього Кодексу - виправдати. Зазначає, що в судових рішеннях неконкретно пред'явлено обвинувачення. На його думку, у діях ОСОБА_4 взагалі відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України. Стверджує, що при призначенні покарання засудженому суди не в повній мірі врахували, що він є особою молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів не перебуває, відсутності до нього претензій з боку потерпілої, повного відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Сингаївська А. О. заперечила проти задоволення касаційних скарг захисників і просила судові рішення щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та кваліфікація його дій у касаційних скаргах захисників не оскаржуються.

Частиною 1 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З урахуванням наведеного доводи захисників, які по суті стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, суд касаційної інстанції при касаційному розгляді керується обставинами провадження, встановленими судом.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об'єктивно дослідив, правильно оцінив. Доводи захисників про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів винуватості ОСОБА_4 та відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України, перевірялися судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Так, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України, підтверджується: показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка в судах першої та апеляційної інстанцій давала свідчення про обставини вчиненого щодо неї злочину, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які дали свідчення про відомі їм обставини вчинення злочину, та письмовими доказами, зокрема, висновками судово-медичних та дактилоскопічної експертиз, які були зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні.

При цьому апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників, доводи яких є аналогічними за змістом доводам касаційних скарг, правильно послався на те, що поясненням потерпілої ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 підстав не довіряти немає, та на відсутність будь-яких даних, які б свідчили про наявність підстав обмовляти ОСОБА_4

Не були підтверджені під час вивчення матеріалів кримінального провадження і посилання захисників на відсутність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_4 Судами першої та апеляційної інстанцій правильно оцінено та проаналізовано у провадженні докази.

Таким чином, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України, повністю доведена, і його дії кваліфіковані правильно.

Доводи захисників про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є безпідставними.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, місцевий суд із достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є тяжким, а інший - злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обставини, що пом'якшують покарання, - визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, відшкодування заподіяної злочином шкоди, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання за ч. 1 ст. 153 КК України в межах санкції даної статті, а за ч. 2 ст. 186 КК України - із застосуванням ст. 69 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Розглянувши за апеляційними скаргами захисників Данка А.В. та Маряна І.С. в інтересах засудженого ОСОБА_4 матеріали кримінального провадження та детально їх вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та про правильність кваліфікації його дій, а також звернув увагу на докази, які спростовують викладені в апеляційних скаргах доводи.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, в тому числі і тих, на які захисники посилаються в касаційних скаргах, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників Данка А.В. і Маряна І.С. в інтересах засудженого ОСОБА_4 - без задоволення.