Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 р.

м. Київ

Справа № 306/2588/15-к

Провадження № 51-3502км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І. А.,

прокурора Цигана Ю. В.

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 11 серпня 2017 року в межах кримінального провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Червоний Колос Кошарського району Ростовської області Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини:

Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК. Цим же вироком вирішено питання щодо цивільного позову та про речові докази.

Як встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2, біля 06 год. ОСОБА_1, керуючи технічно-справним, необладнаним для пасажирських перевезень вантажним автомобілем марки "ГАЗ", р/н НОМЕР_1, рухаючись по ґрунтовій дорозі в урочищі "Граб" зі сторони с. Березники Свалявського району в напрямку вершини гори "Граб", в порушення вимог п.п. 1.4, 1.5, 1.10,2.3 "б", 10.1, 10.9, 21.1, 21.10 Правил дорожнього руху України, не врахувавши дорожню обстановку, не впорався з керуванням та допустив не контрольований рух автомобіля заднім ходом, та в подальшому застосував маневрування в сторону прірви, що зліва по ходу його руху, з послідуючим перекиданням транспортного засобу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події; пасажири ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 отримали тяжкі тілесні ушкодження; пасажири ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та водій ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Апеляційного суду Закарпатської області від 11 серпня 2017 року зазначений вирок місцевого суду скасований в частині призначеного покарання. Призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції та про призначення нового розгляду в апеляційному суді, посилаючись на суворість призначеного покарання.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не врахував, що злочин він вчинив з необережності, його скрутний матеріальний стан, наявність на утриманні матері, яка є інвалідом ІІ групи. Зазначається, про можливість виправлення засудженого без позбавлення волі.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримав касаційну скаргу та просив судове рішення залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Разом з тим, доводи касаційної скарги засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м'якості, є безпідставними.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився і апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК врахував: ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу та обставини, що пом'якшують покарання та призначив покарання наближене до мінімальної межі, встановленої санкцією.

Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК відносно ОСОБА_1, апеляційний суд зазначив, що місцевий суд належним чином не врахував те, що в результаті злочину одна особа загинула, чотири особи отримали тяжкі тілесні ушкодження, а п'ять осіб - середньої тяжкості тілесні ушкодження. Також апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не навів відповідних мотивів, які саме обставини кримінального провадження або дані про особу обвинуваченого свідчать про можливість застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, та не зазначив, чому вважає доцільним звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а лише послався на обставини, що пом'якшують покарання, та на думку потерпілих. Крім того, апеляційний суд у вироку зазначив, що ОСОБА_1 не здійснив жодних дій на відшкодування потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_5 завданої його діями матеріальної та моральної шкоди.

За наведених обставин, Верховний Суд вважає, що висновки апеляційного суду про безпідставність застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК та звільнення останнього від відбування призначеного основного покарання є обґрунтованими та належним чином мотивовані, вважати ці висновки сумнівними підстав немає.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів провадження ( т. 4 ар. пр. 88-89) ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2017 року задоволено клопотання засудженого ОСОБА_1 щодо застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році" (1810-19) та звільнено засудженого від відбування призначеного покарання на підставі п. "г" ст. 1 вказаного Закону.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436- 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга засудженого є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 11 серпня 2017 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

МазурМ. В. Матієк Т. В. Яковлєва С.В. ' 'br'