розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 грудня 2017 року в кримінальному провадженні № 12017240210000100 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Великий Скнит Славутського району Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 135 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 286 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. на підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 17 год. в м. Славута Хмельницької області по вул. Поліській, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, керував автомобілем "ВАЗ-21051", д.н.з.НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 Навпроти домогосподарства № ЗО на вул. Поліській ОСОБА_1, рухаючись в напрямку вул. Приміська, порушуючи пункти 1.5, 2.1(а), 2.3(6), 2.9(а), 12.3, 12.4, 13.3 Правил дорожнього руху, діючи недбало, проявив неуважність, маючи можливість завчасно виявити та виявивши перешкоду у вигляді рухомого в попутному напрямку пішохода ОСОБА_4, не врахував дорожню обстановку, а саме пішохода та зустрічний транспортний засіб, не врахував дорожні умови, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який рухався по правому краю проїзної частини в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які призвели до його смерті на місці події.

Крім того ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 17:00 год. в м. Славута по вул. Приміській, після вчинення за вищевказаних обставин дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки "ВАЗ" моделі 21051, д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_1, діючи з прямим умислом та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, усвідомлюючи, що в результаті його дій потерпілий ОСОБА_4 перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений реальної можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, маючи при цьому реальну можливість вжити заходів для надання медичної допомоги потерплому, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_4, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не вжив самостійних заходів для відвезення потерплого до лікувального закладу, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди та залишив потерпілого ОСОБА_4 без допомоги на тротуарі в м. Славута по вул. Поліській навпроти домогосподарства № ЗО.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05 грудня 2017 року зазначений вирок суду першої інстанції залишений без зміни

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на незаконність судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосування положення ст. 75 КК та безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, що судом при цьому належним чином не враховано, що вчинено два злочини, один з яких є тяжким, що зазначені злочини ОСОБА_1 вчинив у стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія відповідної категорії. Зазначено, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи апеляційну скаргу прокурора, належним чином не перевірив доводи, наведені в ній, навівши формальні мотиви на їх спростування.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, вважали її безпідставною, а судові рішення - законними та обґрунтованими.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

За змістом вимог ч. ч. 1, 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За положеннями ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі послався на те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності за порушення ПДР (1306-2001-п) , має постійне місце роботи, де характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання, на обліку у психіатра, нарколога, невропатолога не перебуває, розкаявся у вчиненому, усвідомив протиправність своїх дій, зробив правильні висновки та зобов'язується довести своєю поведінкою і сумлінним ставленням до праці те, що став на шлях виправлення. Крім того суд, також, врахував поведінку потерпілого, який рухався по проїжджій частині дороги в складних дорожніх умовах, те, що ОСОБА_1 відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілим, думку останніх, які не наполягали на позбавленні волі, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При цьому, суд у вироку вказав, що наведені обставини, які характеризують особу обвинуваченого, свідчать про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, а тому дійшов висновку про можливість застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК та звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Прокурор, не погоджуючись з вироком районного суду в частині застосування положень ст. 75 КК відносно ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи, у тому числі аналогічні доводам касаційної скарги.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за зазначеною апеляційною скаргою, вказав на безпідставність доводів прокурора та на законність застосування відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції положень ст. 75 КК.

Разом з тим, з вказаними висновками суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування судом першої інстанції ст. 75 КК Верховний Суд погодитись не може.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Так, в апеляційній скарзі прокурор зазначав, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, послався на ті ж самі обставини, які вже врахував при призначенні ОСОБА_1 покарання. Вказані доводи залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, який не навів жодних мотивів на їх спростування.

При цьому апеляційний суд не навів достатніх підстав з відповідним обґрунтуванням, з яких дійшов висновку про те, що керування ОСОБА_1 автомобілем без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії та перебування його при цьому у стані алкогольного сп'яніння не позбавляє суд можливості застосувати відносно засудженого положень ст. 75 КК.

Виходячи з наведеного, висновки суду апеляційної інстанції щодо законності вироку суду першої інстанції та щодо можливості застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК є передчасними.

Якщо при новому розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції не буде встановлено інших обставин, які можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, то застосування відносно останнього положень ст. 75 КК - є неправильним застосуванням закону України, що у свою чергу, призведе до призначення засудженому м'якого покарання.