Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянин України, такий, що

не судився,

засуджений за ч.2 ст. 289 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації всього належного йому майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік і покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п.п.п.2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1. засуджено за те, що він 30 травня 2009 року приблизно об 11 годині, проїжджаючи разом із знайомим ОСОБА_2. на автомобілі останнього по вул. Дружби в м. Дружківці Донецької області, побачив біля магазину "Земляк" автомобіль "ВАЗ-21121" д.н. НОМЕР_1, яким, як було відомо ОСОБА_1., за дорученням керував ОСОБА_3. Відчуваючи до останнього особисту неприязнь і намагаючись з’ясувати питання щодо несплати ним боргу, ОСОБА_1. підійшов до зазначеного автомобіля, за кермом якого з дозволу ОСОБА_3. знаходився ОСОБА_4., а на пасажирському сидінні праворуч від водія ОСОБА_5. Впевнившись, що

Справа № 5-1935 км10

Категорія: ст. 289 ч.2 КК України

Головуючий у першій інстанції Серікова О.О.

Доповідач Кармазін Ю.М.

ОСОБА_3. в автомобілі відсутній, ОСОБА_1. прийняв рішення заволодіти зазначеним транспортним засобом і, погрожуючи застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя чи здоров’я, раптово вихопив ключі від автомобіля з рук ОСОБА_4., запустив двигун автомобіля і залишив місце події.

У касаційному поданні прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що суд призначив ОСОБА_1. покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок м’якості, на порушення вимог ст. 334 КПК України без зазначення мотивації не призначив додаткове покарання у виді конфіскації всього належного майна. Зазначає, що суд у мотивувальній частині вироку безпідставно зазначив, що ОСОБА_3 було завдано матеріальну шкоду в сумі 49 540 грн. 84 коп., а також вказав, що "дії засудженого за ч. 2 ст. ст 289 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, як незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою", хоча диспозиція зазначеної статті не містить кваліфікуючої ознаки-"з будь-якою метою".

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який його засуджено, і правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 289 КК України в касаційному поданні прокурором не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Як убачається з матеріалів справи, суд урахував позитивну характеристику засудженого за місцем проживання, те, що він притягувався до кримінальної відповідальності вперше, факт утримання ним двох неповнолітніх дітей, думку потерпілого, тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, обставини, які пом’якшують покарання: визнання ним вини та щире каяття.

За таких обставин суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1. основне покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора про те, що призначаючи засудженому покарання без конфіскації всього належного йому майна, суд неправильно застосував кримінальний закон.

Додаткове покарання у виді конфіскації майна, вказане в санкції ч. 2 ст. 289 КК України, не є обов’язковим, тому при вирішенні питання про його призначення суд керувався загальними засадами призначення покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, помилкове зазначення судом у мотивувальній частині вироку завданої матеріальної шкоди в сумі 49 540 грн. 84 коп. не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і, враховуючи, що дії ОСОБА_1. кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України, як вчинені з погрозою насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, не впливає на кваліфікацію злочину.

Отже, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, у справі не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Донецької області на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1 відмовити.