Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 17 лютого 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 15 травня 2009 року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

неодноразово судився, в тому числі,

23.08.2002 р. за ст. 185 ч. 2 КК України

на 3 роки позбавлення волі;

4.06.2005 р. був звільнений за відбуттям

строку покарання,

засуджений до позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 190 КК України на два роки;

- за ч. 1 ст. 187 КК України на п’ять років.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років шість місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ЕКЦ ГУМВС України в Донецькій області 300 грн. 48 коп. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 15 травня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він 23 травня 2008 року приблизно о 23-ій год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в приміщенні кафе, що на перехресті вулиці Петровського і Ляшенка в м. Донецьку, шляхом обману і зловживання довірою заволодів належним ОСОБА_5 мобільним телефоном "Нокіа 6233" вартістю 1500 грн.

Він же 20 червня 2008 року о 22-ій год. 30 хв. на стежці вдовж трамвайних шляхів, що навпроти будинку № 25 по вул. Замоскворічній в м. Донецьку, вчинив розбій на ОСОБА_6, поєднаного із насильством, небезпечним для його життя і здоров’я, в ході якого заволодів майном потерпілого на загальну суму 285 грн., заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Із змісту касаційної скарги і доповнення до неї видно, що ОСОБА_4 не погоджується з постановленими щодо нього судовими рішеннями, стверджуючи, що умислу на заволодіння майном ОСОБА_5 не мав. Крім того, вважає однобічним і неповним судове слідство, мотивуючи тим, що суд не дослідив усіх обставин справи. Зазначає, що забрав у ОСОБА_6 його майно через те, що потерпілий вів себе зухвало. Вказує на застосування до нього незаконних методів. Наразі призначене покарання, на його думку, є надто суворим і посилається на те, що суд не врахував того, що він працював, позитивно характеризувався, має тяжкі захворювання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами.

Доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 про те, що мобільний телефон, що належав ОСОБА_5, мав намір повернути, а, отже, в його діях відсутні ознаки шахрайства, є безпідставними.

Так, упродовж досудового слідства ОСОБА_4 повністю визнавав вину у вчинені даного злочину і давав докладні показання про заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом обману та зловживання довірою.

Такі ж показання ОСОБА_4 підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події, а також при проведенні з потерпілим ОСОБА_5 очної ставки, зазначивши, що з викраденим у потерпілого мобільним телефоном він у кафе не повертався.

Потерпілий ОСОБА_5 показував, що 23 травня 2008 року на прохання ОСОБА_4 подзвонити передав йому свій мобільний телефон "Нокіа 6233", а той вийшов з цим телефоном на вулицю і його не повернув.

Із показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що 24 травня 2008 року приблизно о 00 год. до неї звернувся ОСОБА_4 і запропонував купити в нього мобільний телефон "Нокіа 6233", пояснивши, що цей телефон попросили його продати. Вона погодилась і купила мобільний телефон за 300 гривень, перепродавши його згодом ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що мобільний телефон "Нокіа 6233" придбав у ОСОБА_7 і ним користувався, дізнавшись лише згодом від працівників міліції, що цей мобільний телефон було викрадено.

Згідно з даних протоколу огляду серійний номер мобільного телефону "Нокіа 6233", який добровільно надав для огляду свідок ОСОБА_8, відповідає серійному номеру, вказаному в гарантійному талоні до мобільного телефону, наданого потерпілим ОСОБА_5

Обґрунтовуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_4 у вчинені розбою, суд у вироку послався як на показання ОСОБА_4, який в явці з повинною повідомив про заволодіння майном ОСОБА_6, яке супроводжувалось побиттям потерпілого, так і на показання потерпілого ОСОБА_6, з яких убачається, що 20 червня 2008 року неподалік трамвайної зупинки чоловік, яким виявився ОСОБА_4, завдавши йому удар кулаком в голову, а потім три-чотири удари рукою в область голови і тулуба, заволодів його мобільним телефоном "Нокіа 6610і" з сім-картою, грошовими коштами в сумі 180 гривень.

Свідок ОСОБА_9 показувала, що 20 червня 2008 року з ОСОБА_4 їхала в трамваї, в якому також був ОСОБА_6 На зупинці "Селище Перемоги" потерпілий почав виходити з трамвая і ОСОБА_4 їй запропонував також вийти, на що вона погодилась. На зупинці до неї підійшов чоловік, якому вона почала записувати на його прохання з свого мобільного телефону мелодію на його мобільний телефон. У цей же час ОСОБА_4 пішов у невідомих їй справах, а коли повернувся, побачила, що в нього був набряк на руці. Приблизно через день ОСОБА_4 показав їй мобільний телефон "Нокіа", видавши його за свій, та віддав з нього сім-карту їй. Цей телефон вона з ОСОБА_4 продали, а сім-карту до нього в неї було вилучено працівниками міліції.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні розбою підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, узгоджується з даними, що містяться у протоколах виїмок, пред’явлення особи для впізнання, висновку судово-медичної експертизи про виявлення у ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, кількість яких свідчить про те, що мало місце не менш п’яти дотиків сили тупими предметами.

Дослідивши всебічно, повно і об’єктивно зібрані в справі докази, суд дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_4 у шахрайстві, вчиненого повторно, і розбої.

Дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно. Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, в тому числі й ті, на які вказує засуджений. Підстав для пом’якшення покарання не вбачається.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 про застосування до нього незаконних методів досудового слідства є безпідставними з огляду на те, що аналогічні доводи перевірялись судом і свого підтвердження вони не знайшли.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.