Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

представника потерпілих ОСОБА_8,

захисника ОСОБА_9,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_10,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 08 червня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_11, захисникаЇадвоката ОСОБА_12 та представника цивільного відповідача ОСОБА_13 – ОСОБА_14 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2010 року,

вироком Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

було засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути :

Ї із ЗАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по 51000 грн. матеріальних збитків і по 2550 грн. моральних збитків кожному;

Ї з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 157450 грн. моральної шкоди кожному;

Ї із ЗАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ОСОБА_6 3220 грн. 24 коп. матеріальних збитків та 2550 грн. моральних збитків;

Ї із ЗАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ОСОБА_15 2550 грн. моральної шкоди;

Ї з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_15 97450 грн. моральної шкоди;

Ї з ОСОБА_11 на користь НДКЦ при ГУ МВС України у м. Києві 2230 грн. 09 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_11 визнано винною у тому, що вона 3 червня 2009 року приблизно о 02 год. 10 хв., керуючи технічно справним автомобілем "Тайота Ленд Крузер Прадо" державний номерний знак НОМЕР_1, рухалась по другорядній дорозі вул. Межегірської в м. Києві зі сторони вул. Оленівської в напрямку вул. Новокостянтинівської. Наблизившись до нерегульованого перехрестя з вул. НабережноЇЛуговою допустила порушення вимог п. 2.1, п. 2.3 "б", та п. 16.11 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем "МаздаЇ323" державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який рухався по головній дорозі.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Мазда-323" ОСОБА_6 загинув на місці пригоди, пасажир цього автомобіля ОСОБА_16 померла в лікарні від отриманих тілесних ушкоджень, а пасажир автомобіля "Тайота Ленд Крузер Прадо" ОСОБА_18 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року вирок щодо ОСОБА_11 за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілих скасовано в частині призначення покарання і постановлено свій вирок, яким ОСОБА_11 засуджено за ч.3 ст. 286 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Цим же вироком апеляційного суду скасовано вирок місцевого суду в частині вирішення питання цивільних позовів потерпілих, а матеріали справи в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У касаційних скаргах:

- засуджена ОСОБА_11 просить скасувати вирок апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року щодо неї змінити, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням. На обґрунтування цього зазначає, що суди не в повній мірі врахували пом’якшуючі її відповідальність обставини, а саме, відшкодування нею завданої потерпілим шкоди, її явку з повинною, щире каяття та сприяння розкриттю злочину. Також вважає, що судами не в повній мірі було враховано, що вона є студенткою, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, злочин вчинила з необережності;

- захисник ОСОБА_12 також просить скасувати вирок апеляційного суду, а вирок Подільського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_11 змінити, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що призначене її підзахисній покарання є занадто суворим. Вважає, що при призначенні засудженій покарання належним чином не враховано, що вона щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, добровільно частково відшкодувала завдану шкоду. Не повно враховано судом і дані про її особу, а саме, що вона є студенткою, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася. Вважає, що виправлення ОСОБА_11 можливо без ізоляції її від суспільства.

- представник цивільного відповідача ОСОБА_14 просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_11 в частині скасування вироку Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року щодо вирішення питання цивільних позовів потерпілих та залишити вирок місцевого суду без зміни. Зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє цим транспортним засобом. На час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 була власником автомобіля, але володів на законних підставах транспортним засобом її син ОСОБА_19 Ухвалюючи рішення, апеляційний суд не з’ясував, якими саме діями ОСОБА_13 спричинила шкоду потерпілим і чи є причинний зв’язок між її діями й заподіяною внаслідок ДТП шкодою.

Заслухавши доповідача, пояснення: потерпілих і їх представника, які заперечували проти задоволення касаційних скарг; захисника, який просив задовольнити касаційні скарги; представника цивільного відповідача, який вважав, що правомірність керування засудженою транспортним засобом належним чином не досліджено, прокурора, який просив вирок апеляційного суду залишити без зміни, а касаційні скарги – без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) , апеляційний суд, за змістом ст. 378 КПК України, не може постановити свій вирок тоді, коли в апеляції порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.1 цієї статті, але висловлено прохання повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Згідно зі ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

1) необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред’явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції;

1. необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Отже, за змістом цієї статті, наведений у ній перелік випадків, у яких апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та постановляє свій вирок, є вичерпним і не підлягає поширювальному тлумаченню.

Проте, як убачається з матеріалів справи, вироком апеляційного суду було скасовано вирок Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року щодо ОСОБА_11 не лише в частині застосування до неї більш суворого покарання, але і в частині вирішення питання цивільних позовів з направленням матеріалів справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Однак рішення апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду в частині вирішення цивільного позову та направлення матеріалів справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, не ґрунтується на законі.

Згідно ч.3 ст. 378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу.

Зокрема, за змістом ч.5 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.п.2,3,6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) , у кожній справі про злочин, яким заподіяно матеріальну шкоду, суд при постановлені вироку зобов’язаний вирішити цивільний позов на основі всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, з’ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв’язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Суд першої інстанції не вправі передавати вирішення питання про розмір цивільного позову на вирішення в порядку цивільного судочинства, оскільки кримінально-процесуальним законодавством України це не передбачено.

Отже, дійшовши висновку про порушення судом першої інстанції вимог чинного законодавства в частині вирішення цивільного позову і необхідності постановлення свого вироку з підстав, передбачених статтею 378 КПК України, апеляційний суд повинен був розв’язати цивільний позов відповідно до вимог ст. 328 КПК України.

З урахуванням цих обставин вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_11 є незаконним, а тому підлягає скасування, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду необхідно врахувати наведене, а також інші доводи касаційних скарг і залежно від встановленого прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженої ОСОБА_11, захисника ОСОБА_12 та представника цивільного відповідача ОСОБА_14 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року щодо ОСОБА_11 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд .