Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 08 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення,

вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 22 грудня

2008 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого, 28 вересня 2006 року за

ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 289 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого 25 жовтня 2007 року умовно – достроково на 11 місяців 11 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і з урахуванням правил

ст. 72 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

У справі також засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого не оскаржено в касаційному порядку і на них не внесено касаційного подання.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 березня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 30 серпня 2008 року за попередньою змовою з ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, незаконно проник до будинку АДРЕСА_1 у м. Кролевець, де вчинив дрібну крадіжку належного ОСОБА_7 майна.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд, призначаючи ОСОБА_5 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, неправильно застосував вимоги ст. 72 КК України, згідно з якою, при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий. Порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 за попереднім вироком від 28 вересня 2006 року було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених

ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 186 КК України, на 2 роки позбавлення волі.

Згідно з наявними у справі даними, 25 жовтня 2007 року ОСОБА_5 звільнено з місць позбавлення волі умовно – достроково на 11 місяців 11 днів.

Злочин, за який засуджено ОСОБА_5 у даній справі, він вчинив

30 серпня 2008 року, тобто під час невідбутої частини покарання, призначеного йому за попереднім вироком, яка становить, як свідчать матеріали справи

11 місяців 11 днів позбавлення волі.

Таким чином суд, з урахуванням правил ст. 72 КК України, призначивши ОСОБА_5 покарання за вчинений ним злочин, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, у виді 3 років обмеження волі, при складанні покарань за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України повинен був до цього покарання приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий.

Проте суд в порушення наведеного, перевів ОСОБА_5 більш суворий вид покарання в менш суворий, що є неправильним застосуванням кримінального закону і згідно з вимогами ст. 398 КПК України підставою для скасування постановлених щодо засудженого судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого зазначений недолік підлягає усуненню.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне поданням першого заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 22 грудня

2008 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.