Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 8 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 23 березня 2010 року,

вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2009 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 2 липня 2004 року за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців;

- 19 травня 2009 року за ст. 395 КК до покарання у виді арешту на строк 1місяць;

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ч.1 п.п. 2, 3 і 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1100 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2000 гривень – моральної шкоди.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він 6 червня 2008 року близько 17 години 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_2 вчинив відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_6, вирвавши з рук останньої сумку та заволодів її майном на суму 1100 гривень.

Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 23 березня 2010 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2009 року в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_5 скасовано, постановлено новий вирок, яким йому за ч. 2 ст. 186 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування вищезазначеного вироку апеляційного суду та залишення вироку місцевого суду без зміни з посиланням на те, що потерпілій не відшкодував шкоду в повному обсязі через брак часу.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Шевченко О.О., яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, кваліфікація його дій за ч.2 ст. 186 КК України є правильними і в касаційній скарзі не оспорюються.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблено обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_6 Доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто грабіж, поєднаний із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчинений повторно, в касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується призначеного апеляційним судом ОСОБА_5 покарання, то воно обрано у відповідності до вимог закону, рішення про скасування вироку суду першої інстанції належним чином вмотивовано. Апеляційний суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5Б злочину, який є тяжким, дані про особу засудженого, вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння та інші обставини справи, що впливали на призначення покарання.

Наведені обставини давали апеляційному суду підстави для скасування вироку суду першої інстанції і призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі без звільнення від його відбування, яке призначено в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст. 186 КК України, та в даному випадку є необхідним і справедливим.

Тому касаційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Порушень кримінально-процесуального законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття апеляційним судом рішення у справі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Черкаської області від 23 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 без зміни.