Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 3 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на постанову Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 червня 2009 року щодо ОСОБА_1

Названою постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із передачею його на поруки педагогічному колективу Кам’янець-Подільського вищого професійного училища автомобільного транспорту та будівництва за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, та кримінальну справу на підставі ст. 47 КК України закрито.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 7 квітня 2009 року у кімнаті №1 гуртожитку ВПТУ АТБ, розташованого по проспекту Грушевського у м.Кам’янець-Подільський, таємно викрав майно ОСОБА_2 на загальну суму 1640 грн.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора просить скасувати постанову суду, а кримінальну справу щодо ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Вважає необґрунтованим звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки педагогічного колективу, оскільки він не є членом цього колективу. Вказує, що суд необґрунтовано зазначив, що злочин, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_1, є злочином невеликої тяжкості. Крім того, вважає, що рішення про стягнення з останнього судових витрат суперечить вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., пояснення прокурора Сорокіної О.А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – зміні з таких підстав.

Відповідно до ст. 47 КК України, ст. 10 КПК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємств, установи чи організації.

Виходячи із роз’яснень, які містяться в п.5 ч.3 та п.4 ч.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) , звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки; ухилення особи від заходів виховного характеру полягає в її намаганні уникнути виховного впливу колективу, залишенні з цією метою місця роботи або навчання та ін. Тобто, за змістом закону та зазначених роз’яснень Пленуму Верховного Суду України передача особи на поруки за місцем навчання є можливою.

Як убачається з матеріалів справи, під час її розгляду за клопотанням підсудного ОСОБА_1 до матеріалів справи було долучено клопотання педагогічного колективу Кам’янець-Подільського вищого професійного училища автомобільного транспорту та будівництва та витяг з протоколу загальних зборів зазначеного трудового колективу про передачу ОСОБА_1 на поруки цьому колективу. Згідно з даними протоколу судового засідання прокурор, який брав участь у розгляді справи, з урахуванням наданих підсудним необхідних документів, вважав за можливе звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею його на поруки названому трудовому колективу.

Посилання у постанові суду на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, в той час як злочин, передбачений ч.1 ст. 185 КК України відповідно до ч.3 ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, не вплинуло на обґрунтованість судового рішення, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки може бути застосоване і до особи, яка вчинила такий злочин.

Що ж стосується викладених у поданні прокурора доводів про необгрунтованість рішення суду в частині покладення на ОСОБА_1 обов’язку відшкодувати судові витрати за проведення експертизи, то вони є слушними, оскільки це рішення суперечить положенням кримінально-процесуального закону.

Відповідно до ст. 93 КПК України суд має право покласти судові витрати на особу в разі визнання її винною у вчиненні злочину, тобто при постановленні обвинувального вироку.

Кримінально-процесуальний закон не передбачає можливості стягнення судових витрат з особи, щодо якої винесено постанову про звільнення від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі.

Тому, на підставі ч.1 ст. 398 КПК України, постанова суду підлягає зміні з виключенням рішення про стягнення судових витрат з ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Постанову Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити рішення суду про стягнення з останнього судових витрат в сумі 235,39 грн. за проведення товарознавчої експертизи на користь НДЕКЦ при УМВС в Хмельницькій області.