• Вексель отримано в рахунок погашення заборгованості за товари

Відповідно до ст. 4 Закону № 2374-III видавати переказні i прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.
У ст. 4 Закону № 2374-III , пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР та у п. 4.8 ст. 4 Закону № 168/97-ВР емісія простого векселя розглядається як забезпечення або підтвердження (оформлення) заборгованості покупця товарів-емітента векселя перед кредитором (продавцем товарів).
Першою операцією платника податку — векселетримача є операція відвантаження товарів (робіт, послуг) згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, тобто збільшення валового доходу відбулося за датою відвантаження товарів платником податку.
На дату підписання акта приймання-передачі векселя у підприємства-кредитора валовий дохід не виникає, оскільки згідно з пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР номінальна вартість простого векселя, взятого кредитором на облік від покупця товарів, не включається до валових доходів кредитора, тобто не відображається в податковому обліку продавця товарів.
Норми, встановлені ст. 11 Закону № 334/94-ВР, не поширюються на операції з цінними паперами, оскільки облік таких операцій ведеться окремо та регламентується п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.
У момент здійснення продажу цінного паперу підприємство має право на відображення витрат, пов’язаних з придбанням цінного паперу, а також доходів від його продажу. Тобто доходи i витрати за операціями з цінними паперами виникають одночасно — за другою (заключною) операцією.
Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону.
Згідно із пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсацію їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв’язку з таким придбанням.
Оскільки дисконт — це різниця між повною (номінальною) сумою векселя та сумою, сплаченою під час придбання векселя, за умови, що остання сума менша від повної (номінальної), то у разі продажу товарів (робіт, послуг) під забезпечення боргових зобов’язань покупця векселем дисконт або інші знижки з номіналу такого векселя ніяким чином не впливають на валові доходи та податкові зобов’язання з податку на додану вартість продавця таких товарів.
Враховуючи вищевикладене, у підприємства «А», яке як оплату за поставлені товари отримує вексель, емітований підприємством «Б», за номінальною вартістю, виникають витрати з придбання такого векселя на суму 120,0 тис. грн., а на момент продажу такого векселя сума дисконту в розмірі 40,0 тис. грн. є від’ємним фінансовим результатом підприємства «А».