Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2008 року щодо нього,

зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина Азербайджану, зареєстрованого в

м. Києві, раніше не судимого,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.2 ст. 186 КК України на строк 4 роки 3 місяці;

- за ч.1 ст. 185 КК України на строк 2 роки

та за ст. 353 КК України до обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч.1 ст. 70, ст. 72 КК України ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин:

23.12.2006 року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля будинку №22 по вул. Березняківській в м. Києві, таємно викрав з кишені куртки ОСОБА_3 мобільний телефон та портмоне, чим спричинив потерпілому матеріальні збитки на суму 2100 грн.

Він же, 18.01.2007 року, приблизно о 22 годині, на вул. Хрещатик в м. Києві з метою заволодіння чужим майном назвався співробітником СБУ, тобто самовільно привласнив владні повноваження, провів незаконний особистий огляд та, з погрозою застосування насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрав майно громадянина Туреччини ОСОБА_4 на суму 3670 грн.

Крім того, 10.02.2007 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на вул. Басейній в м. Києві, ОСОБА_2 аналогічним способом, назвавшись співробітником СБУ та пред'явивши невстановлений документ, відкрито викрав майно громадянина Туреччини ОСОБА_5 на суму 2200 грн. та гроші громадянина Туреччини ОСОБА_6 у сумі 100 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, засуджений 13.02.2007 року та 16.02.2007 року за аналогічних обставин відкрито заволодів майном громадян Туреччини ОСОБА_7 на суму 750 грн. та Рендеджі Бекіра на суму 1950 грн.

У касаційному поданні прокурора порушено питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання. Зазначається, що мотивувальна частина вироку не містить вказівки на повторність вчинених ОСОБА_2 дій, та не вказано, в чому виражалась погроза застосування насильства до потерпілих; з формулювання кваліфікації дій засудженого за ст. 353 КК України підлягає виключенню така кваліфікуюча ознака, як "самовільне присвоєння звання службової особи", оскільки вона не відповідає матеріалам справи; зміна судом кваліфікації дій ОСОБА_2 з ч.2 ст. 187 на ч.2 ст. 186 КК України суперечить фактичним обставинам справи.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вказує на порушення судом його прав, зокрема, на відсутність в судовому засіданні перекладача та невручення копії вироку засудженому; посилається на застосування до нього незаконних методів ведення слідства. Просить пом'якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити подання повністю, а скаргу засудженого - задовольнити частково, виступ захисника засудженого, який заперечував проти задоволення касаційного подання та просив залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні та скарзі доводи, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню повністю, а скарга - частково з таких підстав.

Посилання, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_2, на порушення його права на захист є необґрунтованими.

Зокрема, доводи про відсутність перекладача в судовому засіданні не відповідають матеріалам справи, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, судом було дотримано вимоги ст.ст. 19, 270 КПК України та запрошено до участі в засіданні кваліфікованого перекладача, послугами якого користувався засуджений.

Копію вироку ОСОБА_2 було вручено 03.06.2008 року, про що в матеріалах справи є його розписка (т.3, а.с.53).

Доводи засудженого про застосування до нього з боку слідчого недозволених методів ведення слідства спростовуються наявними у справі матеріалами, з яких встановлено, що прокуратурою проводилася перевірка за заявою ОСОБА_2 і за її результатами прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо слідчого.

Разом з тим, при постановленні вироку по справі, судом було допущено неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок його м'якості.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Однак, судом при викладенні у вироку обставин вчинення ОСОБА_2 злочинів не вказано такої ознаки, як повторність вчинення злочинів.

Крім того, дії засудженого по факту нападу з метою заволодіння майном потерпілих Рендеджі Бекіра, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, вчинене повторно. При цьому судом не встановлено, в чому ж заключалася погроза застосування такого насильства.

У судовому засіданні встановлено, що під час нападу на потерпілих ОСОБА_2 демонстрував їм пістолет, який знаходився у нього в кобурі під курткою. З показань потерпілих встановлено, що внаслідок цих дій у них склалося враження, що засуджений може застосувати до них зброю, а тому чинити опір йому боялися.

Таким чином, висновок суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_2 з ч.2 ст. 187 на ч.2 ст. 186 КК України суперечить дослідженим у суді доказам та фактичним обставинам справи.

З огляду на вказане, призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів внаслідок його м'якості.

Доводи прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 353 КК України також є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений під час вчинення злочинів називався співробітником СБУ, самовільно привласнював владні повноваження службової особи на виконання обшуку потерпілих, однак потерпілі не вказували на те, що ОСОБА_2 називав їм свою посаду або звання. Таким чином, висновок суду про наявність в діях засудженого такої кваліфікуючої ознаки, як "самовільне присвоєння звання службової особи" суперечить матеріалам справи.

З урахуванням зазначених обставин, вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування кримінального закону та м'якості призначеного засудженому покарання, а справа - направленню на новий судовий розгляд. При новому розгляді справи суд має всебічно, повно та об'єктивно перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку і, врахувавши зазначені порушення закону, постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону та було б обґрунтованим.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково, а касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити повністю.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.