Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 20.10.2006 р., яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, раніше судимий вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 17.03.2006 р. за ст. 309 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 1 рік.

засуджений за ст. 309 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ст. 307 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 17.03.2006 р. та остаточно ОСОБА_1 до відбування призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів за таких обставин.

На початку листопада 2005 р. ОСОБА_1 без мети збуту для власного вживання придбав шляхом збору верхівок та листя коноплі, які переніс додому, висушив, подрібнив та зберігав за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 особливо небезпечний наркотичний засіб- канабіс, який 10.03.2006 р. був виявлений та вилучений працівниками міліції.

Крім цього, 03.03.2006 р. ОСОБА_1 у себе дома за адресою : АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наркотичний засіб - маріхуану у кількості 200 гр.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області, не оспорюючи правильності кваліфікації та обгрунтованості засудження, порушує питання про скасування постановленого по справі вироку в частині призначеного покарання, оскільки вважає, що санкція ст. 307 ч.2 КК України, за якою визнаний винним та засуджений ОСОБА_1, крім основного покарання у вигляді позбавлення волі, передбачає обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке засудженому ОСОБА_1 не було призначено, внаслідок чого прокурор вважає, що ОСОБА_1 було призначено м'яке покарання. Крім цього, прокурор вважає, що оскільки злочин, за який засуджений ОСОБА_1 цим вироком до реальної міри покарання, вчинений до постановлення попереднього вироку, за яким відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком, остаточне покарання за правилами ст. 70 ч.4 КК України призначено йому незаконно, і ці вироки повинні виконуватися самостійно.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подання, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості так і суворості.

Як видно із вироку, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, суд зробив на підставі показань самого засудженого, інших доказах.

Проте, вирок щодо засудженого ОСОБА_1 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до Кримінального закону санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна, яка є обов'язковою.

Проте, як видно із вироку, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ст. 307 ч. 2 КК України, а також за сукупністю злочинів за ст. 70 ч. 1 та ст. 70 ч. 4 КК України не застосував до засудженого додаткове покарання, - конфіскацію майна.

Оскільки суд не призначив засудженому покарання з конфіскацією майна, то призначене йому покарання в цій частині слід вважати м'яким.

За таких обставин вирок суду щодо призначеного покарання засудженому ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Якщо при новому розгляді суд дійде висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за аналогічних обставин, - призначене йому покарання без конфіскації майна слід вважати м'яким.

Крім того, суду при новому розгляді справи необхідно врахувати роз'яснення, викладені у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.03 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , за яким у разі, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням. вчинили до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 20.10.2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок його м'якості.

Справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.