розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 12 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року,

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, раніше судимого:

- 23 червня 2003р. вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч. 1 ст. 125, ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 7 років, звільненого від відбуття покарання постановою Ширяєвського районного суду Одеської області від 29 лютого 2008 р. умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 7 днів,

- за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 14 років;

- за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Згідно зі ст. 71 КК України до зазначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2003 року у виді позбавлення волі 1 місяць і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років 1 місяць.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 судові витрати в сумі 608,09 грн.

Доля речових доказів судом вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Як установив суд, злочини скоєно за таких обставин.

8 серпня 2008 року приблизно в 00 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на кухні в АДРЕСА_2, завдав ОСОБА_2 два удари кулаком в обличчя та заволодів його мобільним телефоном "Nokia 1110-1", вартістю 250 грн. із сім-картою "Київстар" без вартості. Своїми діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження та матеріальну шкоду в сумі 250 грн.

Після вчиненого грабежу, близько о 1-й год. 00 хв., ОСОБА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків вчинив умисне вбивство ОСОБА_2 Зокрема, дочекавшись коли останній вийде з квартири, де вони перебували, взяв зі столу кухонний ніж і попрямував за ним. Наздогнавши ОСОБА_2 на сходах у під'їзді будинку АДРЕСА_3, умисно, з метою позбавлення життя, завдав по одному удару ножем у ділянку серця та правого передпліччя. Від отриманих тілесних ушкоджень та послідуючої гострої крововтрати ОСОБА_2 помер на місті події.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 зазначає про щире каяття у вчиненому вбивсті ОСОБА_2 Разом з тим вважає необґрунтованим засудження за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки в нього не було умислу на заволодіння телефоном потерпілого. При цьому ОСОБА_1 вказує на процесуальні порушення при проведенні впізнання телефону батьком потерпілого, коли останній не вірно вказував номер телефона, а він взагалі не був присутнім при цій процесуальній дії. Крім того ОСОБА_1 звертає увагу на не вірну дату 20.08.2007р.- 24.08.2007р., проведення судово-медичної експертизи щодо смерті ОСОБА_2 Прохає пом'якшити призначене судом покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Дрогобицької О.М. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_2, поєднаного із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я і в умисному вбивстві потерпілого відповідають фактичним обставини справи та підтверджуються зібраними й дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зазначені в касаційній скарзі та доповненні до неї доводи були предметом розгляду суду першої інстанції; вони не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування вироку й спростовуються наступною сукупністю доказів.

ОСОБА_1 в судовому засіданні частково визнавав свою вину та підтверджував конфлікт і бійку із ОСОБА_2 в ніч на 8 серпня 2008 року, зазначаючи при цьому, що детальних подій не пам'ятає. Не виключав, що саме він міг вчинити грабіж та вбивство ОСОБА_2

Попри те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні своїми показаннями намагався уникнути відповідальності, суд правильно не надав їм визначального значення, але врахував у сукупності з іншими доказами обвинувачення, зокрема його показаннями під час досудового слідства.

Так, ОСОБА_1 у своїй явці з повинною, протоколах допитів у якості підозрюваного та обвинуваченого (а.с. 25, 51-53, 65-67), при обранні запобіжного заходу в суді (а.с.69) визнавав себе винним у вчиненні грабежу телефону в АДРЕСА_2 та в умисному вбивстві на ґрунті неприязних стосунків потерпілого ОСОБА_2 на сходах у під'їзді будинку АДРЕСА_3.

Крім того при відтворенні обстановки та обставин події (а.с.54-57) ОСОБА_1 на місці розповів про обставини вчиненого заволодіння телефоном ОСОБА_2 та умисному вбивстві потерпілого при завданні двох ударів ножем.

Суд проаналізував ці показання ОСОБА_1 й правильно поклав їх в основу вироку, скільки вони об'єктивно узгоджуються з іншими доказами обвинувачення.

Зокрема потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що вранці 8 серпня 2008 року в під'їзді будинку, перед дверима квартири виявив убитого ОСОБА_2 і викликав працівників міліції. У послідуючому він впізнав телефон сина, який був вилучений працівниками міліції в ОСОБА_1

Із показань свідка ОСОБА_4, даних нею упродовж досудового слідства, вбачається, що 8 серпня 2008 року приблизно в 00 год. 30 хв. вона знаходилася в АДРЕСА_2, коли туди прийшов ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, і через деякий час між ним та ОСОБА_2 виник конфлікт. Вона бачила як із кухні квартири вибіг ОСОБА_2, обличчя якого було в крові, а через 1-2 хвилини за ним квартиру залишив і ОСОБА_1 із ножем у руці. Останній повернувся через 10 хвилин у схвильованому та озлобленому стані.

Свідки у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, котрі також у ніч на 8 серпня 2008 року знаходилася в АДРЕСА_2 підтверджували сварку на кухні квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Із перевірених судом показань свідка ОСОБА_7 убачається, що він затримував ОСОБА_1 у АДРЕСА_2, на одязі якого була кров. ОСОБА_1 вказував про конфлікт між ним та ОСОБА_2 на ґрунті неприязних стосунків, про заволодіння його телефоном та послідуючому вбивстві потерпілого у під'їзді будинку шляхом нанесення двох ударів ножем.

Оглядом місця події встановлено, що труп ОСОБА_2 з ознаками насильницької смерті виявлений у під'їзді будинку АДРЕСА_3 (а.с.7-15), а у квартирі АДРЕСА_2 виявлено ніж, яким і було вчинене вбивство (а.с.16-20).

Як встановлено експертизою, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені й послідуючої гострої крововтрати. На тілі ОСОБА_2 виявленні й інші тілесні ушкодження: крововиливи на обличчі, правому колінному суглобі та пошкодження правого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.97-103).

Колегія суддів відзначає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі ретельного, повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду.

Усе зазначене дає підстави вважати, що суд постановив законний та обґрунтований вирок.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 ч. 2 ст. 186, п. 13 ч.2 ст. 115 КК України є правильною.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про необґрунтоване засудження за ч.2 ст. 186 КК України не випливають з фактичних обставин справи, а тому не можуть бути підставами для скасування вироку в цій частині.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 під час досудового слідства підтверджував факт заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_2 при виниклому конфлікті на кухні в квартирі АДРЕСА_2. Потерпілий ОСОБА_3 у своїх показаннях зазначав, що перед смертю йому дзвонив син і повідомив про заволодіння його телефоном. Крім того належний ОСОБА_2 мобільний телефон "Nokia 1110-1" був вилучений у ОСОБА_1 і впізнаний ОСОБА_3 Викладені обставини фактично підтверджували й свідки у справі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Не впливають на висновки суду і посилання засудженого ОСОБА_1 на можливу помилку в номері телефону потерпілого ОСОБА_3 при його впізнанні. Що ж стосується присутності ОСОБА_1 при проведенні впізнання телефону ОСОБА_3, то у відповідності зі ст. 175 КПК України, вона не була обов'язковою.

Посилання ОСОБА_1 на застосування до нього недозволених методів ведення слідства коли він визнав заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_2 були перевірені в ході судового розгляду й не знайшли свого підтвердження. У матеріалах немає медичних, документальних чи інших даних, які б свідчили про використання засобів примусу з боку працівників міліції. Крім того, обґрунтовуючи вирок визначальними поясненнями засудженого, суд виходив з того, що вони підтверджуються сукупністю інших доказів, що є у справі.

Помилкове зазначення у вступній частині судово-медичної експертизи дати проведення експертизи щодо смерті ОСОБА_2 20.08.2007р.- 24.08.2007р., замість 20.08.2008р.- 24.08.2008р., не може бути підставою до скасування вироку, бо як убачається із мотивувальної частини висновку експертного дослідження, смерть ОСОБА_2 настала 8 серпня 2008 року. Крім того у резолютивній частині судово-медичної експертизи також зазначена дата її завершення 24.08.2008р. про це свідчить і Акт судово-медичного обстеження трупа ОСОБА_2, з якого також убачається про початок обстеження саме 8 серпня 2008р. (а.с.105-109). Засуджений ОСОБА_1, потерпілий та свідки у справі й інші досліджені судом докази об'єктивно свідчать про вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_2 8 серпня 2008 р.

Інших порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.

При визначенні покарання ОСОБА_1 суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу засудженого, обставини, що впливають на покарання.

Зокрема як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 суд визнав його позитивну характеристику, а обставиною що обтяжує покарання - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного вище, з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд у межах санкцій статей звинувачення обрав ОСОБА_1 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому суд обґрунтовано призначив засудженому покарання за правилами ст. 71 КК України, бо злочини він вчинив у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2003 р.

головуючог о	Синявського О.Г.,
суддів за участі прокурора	Таран Т.С., Прокопенка О.Б., Дрогобицької О.М.,