Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2009 року.

Вказаним вироком засуджено:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судимого: 21 жовтня 1982 року за ч.1 ст. 81, ч.2 ст.140 на 4 роки позбавлення волі;

- 16 серпня 1985 року за ч.3 ст. 81 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 12 червня 1992 року за ст. 94, ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 206 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 16 серпня 2005 року за ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 185 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі, звільненого 21 вересня 2007 року умовно достроково на один рік два місяці шістнадцять днів,

- за п.п. 4,13 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років 6 місяців позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст. 71 КК України ОСОБА_1. до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Слов’яносербського районного суду Луганської області від 16.08.2005 року і за сукупністю вироків йому остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п’ятнадцять років.

Як встановив суд, ОСОБА_1., будучи 12 червня 1992 року засудженим за умисне вбивство, судимість за яке не знята і не погашена, 01 серпня 2008 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, біля сторожки, розташованої на городах у районі газобалонної станції у с. Кримське Слов’яносербського району Луганської області, під час сварки з ОСОБА_2 з метою умисного вбивства останнього з особливою жорстокістю, за обставин викладених у вироку, завдав йому множинні удари руками і ногами у різні частини тіла, внаслідок чого потерпілий помер на місці події.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування цього стверджує, що умислу на вбивство потерпілого не мав, а тілесні ушкодження спричинив йому внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, що викликало у нього стан сильного душевного хвилювання й не давало йому в повній мірі усвідомлювати свої дії. Просить призначити по справі повторну психолого-психіатричну експертизу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка просила касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і призвели до скасування вироку, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_1. у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, і зокрема, даними, що містяться у показаннях самого засудженого, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, протоколах огляду місця події, відтворення обстановки й обставин події, висновках судово-медичної, судово-трасологічної та судово-імунологічної експертиз.

Так, сам засуджений у судовому засіданні дав показання, якими підтвердив факт нанесення ним ОСОБА_2. руками та ногами ударів у різні частини тіла, але стверджував, що тілесні ушкодження спричинив йому внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, що викликало у нього стан сильного душевного хвилювання.

Подібне твердження засудженого, як і доводи аналогічного характеру в його скарзі, є необґрунтованими і спростовуються дослідженими у справі доказами.

Відповідно до ст. 116 КК України умисне вбивство визнається вчиненим у стані сильного душевного хвилювання, якщо таке хвилювання виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Тільки зазначені підстави можуть свідчити про наявність такого складу злочину, а якщо це хвилювання було обумовлене іншими обставинами – склад злочину відсутній.

За обставинами події злочину, жодна з таких обставин, яка б могла викликати у ОСОБА_1. стан сильного душевного хвилювання, при розгляді цієї справи не встановлена.

Як убачається з вироку, суд виходячи з конкретних обставин справи, правильно зазначив, що дії ОСОБА_1. щодо потерпілого ОСОБА_2 неможна розцінювати як вчинені у стані сильного душевного хвилювання, викликаного тяжкою образою з боку потерпілого, оскільки після висловлювань останнього, і до вчинення зазначених дій ОСОБА_1 пройшов тривалий проміжок часу, а відповідно до ст. 116 КК України, відповідальність за вказаний злочин настає у випадку, якщо душевне хвилювання виникло раптово, як реакція на дію, що його викликала, і послідувало за ним.

Крім того, відповідно до висновків стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_1. під час вчинення злочину не перебував у стані фізіологічного афекту, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними ( т.2 а.с.40-44 ).

Висновки зазначеної експертизи є повними, належно аргументованими з наукової точки зору комісією експертів зі значним практичним досвідом, а тому не викликають сумнів у їх об’єктивності та достовірності.

Будь-яких даних, які б свідчили про необхідність проведення у справі додаткової чи повторної психолого-психіатричної експертизи, про що засуджений порушує питання в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Характер вчинених засудженим дій, пов’язаних із нанесенням потерпілому руками і ногами ударів у життєво важливі органи та їх кількість, внаслідок чого ОСОБА_2. зазнавав особливих страждань і йому були спричинені тілесні ушкодження, що призвели до смерті потерпілого, свідчать про те, що ОСОБА_1. діяв не тільки з умислом на вбивство ОСОБА_2, а ще з умислом, спрямованим на його вбивство з особливою жорстокістю.

Таким чином, усі обставини справи досліджені судом всебічно, повно й об’єктивно, зібраним доказам дана належна оцінка в їх сукупності і дії ОСОБА_1. за п.п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Не встановлено й істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б тягли за собою скасування вироку, при порушенні зазначеної кримінальної справи, її розслідуванні, наданні засудженому захисника та під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Покарання засудженому призначене справедливе, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даним про його особу та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для його пом’якшення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2009 року щодо нього – без зміни.