Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 5 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 3 квітня 2008 року щодо нього,

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Жмеринки Вінницької області,

жителя м. Вінниці, раніше судимого:

- 7 червня 2001 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 141 КК України до позбавлення волі на 4 роки умовно, з іспитовим строком 2 роки та сплатою штрафу 1200 грн.;

- 7 липня 2003 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч.ч.2,3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ст.ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі на 4 роки 6 місяців. Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2006 року звільнено умовно-достроково на 8 місяців 20 днів;

- 5 жовтня 2006 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.1 ст. 309, ст. 71 КК України до позбавлення волі на 2 роки,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.2 ст. 185 КК України на п'ять років;

- за ч.2 ст. 186 КК України на шість років.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено позбавлення волі на шість років.

Відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 5 жовтня 2006 року і остаточно призначено позбавлення волі на шість років шість місяців;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця с. Лукашівки Літинського

району Вінницької області,

жителя м. Вінниці, раніше судимого:

- 23 травня 2003 року Ленінським районним судом за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ст. 70 КК України до позбавлення волі на 4 роки. 23 липня 2005 року звільнено від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію";

- 21 лютого 2006 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на два роки, з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 22 лютого 2007 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 311, ст.ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі на 3 роки,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.2 ст. 190 КК України на один рік;

- за ч.2 ст. 185 КК України на п'ять років;

- за ч.2 ст. 186 КК України на шість років.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено позбавлення волі на шість років.

Відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_2 за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 лютого 2006 року і остаточно призначено позбавлення волі на шість років шість місяців.

Постановлено стягнути:

- із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 595 грн. матеріальної шкоди;

- із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 650 грн. матеріальної шкоди;

- із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_5 2 500 грн. матеріальної шкоди;

- із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 670 грн. матеріальної шкоди;

- із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_7 465 грн. матеріальної шкоди;

- із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_8 385 грн. матеріальної шкоди;

- із ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_9 2 050 грн. матеріальної шкоди;

- із ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_10 5 050 грн. матеріальної шкоди;

- із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_11 650 грн. матеріальної шкоди;

- із ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_12 560 грн. матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 3 квітня 2008 року апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в частині призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків, змінено.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_1, за сукупністю злочинів за даним вироком та вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 5 жовтня 2006 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, постановлено вважати засудженим до позбавлення волі на шість років.

Відповідно до ст. 71 КК України, ОСОБА_1 за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 7 липня 2003 року, постановлено вважати засудженим до позбавлення волі на шість років шість місяців.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, ОСОБА_2 за сукупністю злочинів за даним вироком та вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 лютого 2007 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, постановлено вважати засудженим до позбавлення волі на шість років.

Відповідно до ст. 71 КК України, ОСОБА_2 за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 лютого 2006 року, постановлено вважати засудженим до позбавлення волі на шість років шість місяців.

По епізоду вчинення ОСОБА_2 крадіжки майна потерпілого ОСОБА_10 постановлено вважати, що засуджений викрав майно на загальну суму 3 480 грн.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_10 3480 грн. матеріальної шкоди.

Як визнав суд, 7 березня 2006 року, приблизно о 20 годині 20 хвилин, ОСОБА_2, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, перебуваючи на вул. Пирогова у м. Вінниці, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров`я потерпілої, відкрито викрали мобільний телефон "Нокіа-2650" з сім-карткою, заподіявши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 670 грн.

26 квітня 2006 року, у вечірній час, ОСОБА_2, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, пройшовши слідом за ОСОБА_8, котра перейшла вулицю Володарського у м. Вінниці та рухалась стежкою між гаражами та тином, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілої, відкрито викрали мобільний телефон "Нокіа 2650", заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 670 грн.

Цього ж дня, у вечірній час, ОСОБА_2, за попередньою змовою із особою невстановленою слідством, перебуваючи на вулиці 40-річчя Перемоги у м. Вінниці, із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для здоров`я потерпілої, відкрито викрали у ОСОБА_7 мобільний телефон "Самсунг Е-330" з сім-карткою та гроші в сумі 60 грн., заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 990 грн.

1 травня 2006 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_2, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, перебуваючи на вул. Першотравневій у м. Вінниці, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою ОСОБА_12, заволоділи мобільним телефоном потерпілого "Соні-Еріксон Т-230", заподіявши йому матеріальну шкоду на суму 560 грн.

На початку травня 2006 року, у невстановлений слідством час, ОСОБА_2, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, скориставшись відсутністю господаря квартири, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_10, на загальну суму 5 050 грн.

На початку червня 2006 року, ОСОБА_1, перебуваючи у кабінеті фотографа, що у приміщенні ККЗ "Росія" у м. Вінниці, таємно викрав жіночу сумку, що належала ОСОБА_5, у якій знаходилися мобільний телефон "Елджі-1600" з сім-карткою, гроші в сумі 1 200 грн., косметичка, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2 500 грн.

11 червня 2006 року, ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_1, зайшовши за ОСОБА_13 у під'їзд будинку №91 на вулиці Пирогова у м. Вінниці, із застосуванням фізичного насильства, відкрито викрали мобільний телефон "Самсунг Х-460" із сім-карткою, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 850 грн.

5 липня 2006 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у продуктовому магазині на території Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенка у м. Вінниці, таємно викрав мобільний телефон "Сіменс А-52" з сім-карткою, що належав ОСОБА_11, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 650 грн.

На початку липня 2006 року, у невстановлений час, ОСОБА_2, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2, таємно викрав шкіряну куртку, вартістю 750 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на вказану суму.

У липні 2006 року, у невстановлений час, ОСОБА_2, перебуваючи у кабінеті заступника головного лікаря нейрохірургічного відділення Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенка, таємно викрав мобільний телефон "Нокіа-6260" з сім-карткою, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 2 050 грн.

28 серпня 2006 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні кафе "Здоров`я" на вул. Хмельницьке шосе, 84 у м. Вінниці, таємно викрав мобільний телефон "Сіменс ЦФ-62" зі стартовим пакетом "Діджус", заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 590 грн.

Цього ж дня, приблизно о 18 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у магазині "Наша ряба" на вул. Келецька, 122а у м. Вінниці, таємно викрав гроші в сумі 565 грн., що належали потерпілій ОСОБА_15, заподіявши останній матеріальну шкоду на вказану суму.

На початку вересня 2006 року, ОСОБА_1, перебуваючи на території ринку "Юність" у м. Вінниці, таємно викрав із жіночої сумки гаманець із грошима, заподіявши потерпілій ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 690 грн.

На початку вересня 2006 року, ОСОБА_1, перебуваючи на території ринку "Урожай" у м. Вінниці, таємно викрав мобільний телефон "Самсунг Х-460" із сім-карткою, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 675 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Як видно зі змісту касаційної скарги, засуджений вважає, що досудове та судове слідство проведено неповно, необ`єктивно та однобічно, матеріали справи проти нього сфальшовано. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суд невірно визначив початок строку відбування покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Парусова А.М. щодо часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та необхідності зміни ухвали апеляційного суду в частині призначення покарання засудженим із застосуванням ст. 71 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду зміні, як за скаргою засудженого ОСОБА_1, так і в порядку ст. 395 КПК України щодо засудженого ОСОБА_2, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинах ґрунтується на доказах, здобутих у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обґрунтованим.

Цими доказами, зокрема, є показання засудженого ОСОБА_1 у судовому засіданні суду першої інстанції, де він визнавав свою вину у вчинені крадіжок, заперечуючи при цьому вчинення грабежу.

Судом першої інстанції в судовому засіданні були допитані всі особи по справі, свідчення яких мали істотне значення для її правильного вирішення, повно досліджено всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, всім їм дана оцінка, а тому доводи, викладені у скарзі засудженого ОСОБА_1 про неповноту та однобічність досудового і судового слідства безпідставні.

Зокрема винуватість ОСОБА_1 у вчиненні грабежу майна потерпілої ОСОБА_13 підтверджена показаннями ОСОБА_1, даними на досудовому слідстві, у тому числі і при відтворенні обстановки та обставин події за участю захисника і понятих. Ці обставини підтвердив під час досудового слідства і ОСОБА_2 Викладені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставини об'єктивно узгоджуються між собою та з показаннями потерпілої ОСОБА_13 щодо заволодіння її майном.

Потерпілі ОСОБА_15, ОСОБА_5 та ОСОБА_16 підтверджували викрадення у них майна, їх показання сумнівів не викликали, а тому заперечення ОСОБА_1 щодо кількості та вартості майна зазначених потерпілих у справі судом визнані безпідставними.

Викрадення майна у потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засудженим ОСОБА_1 не заперечувалось.

Зазначенні показання засуджених і потерпілих повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, даними протоколів впізнання, пред'явлення фотознімків для впізнання, протоколами відтворення обстановки та обставин події.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, немає.

Об'єктивно дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення майна потерпілих та грабежу, правильно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 186 КК України.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи засудженого, аналогічні доводам касаційної скарги, не знайшов підстав для їх задоволення. Рішення апеляційного суду ґрунтується на матеріалах справи і є правильним.

У зв'язку з цим доводи скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що справу було сфальсифіковано, необґрунтовані.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Разом з тим призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання за правилами ст. 70 та ст. 71 КК України місцевий суд необґрунтовано частково приєднав засудженому невідбуте покарання за вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 05.10.2006 року, бо злочини, за які його засуджено останнім вироком ОСОБА_1 вчинив у період з червня по вересень 2006 року, тобто до постановлення вищезазначеного вироку. Тому апеляційним судом підставно було призначено ОСОБА_1 покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України. В той же час, визначивши покарання ОСОБА_1 за правилами ч.4 ст. 70 КК України, апеляційний суд безпідставно приєднав засудженому на підставі ст. 71 КК України невідбуте покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2003року, бо це покарання вже було приєднано ОСОБА_1 за вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 05.10.2006 року, що безпосередньо вбачається із зазначеного вироку. У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково та виключити із ухвали апеляційного суду призначення засудженому остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України.

Крім того колегія суддів, перевіряючи судове рішення у справі з точки зору його законності й обґрунтованості, відповідності нормам матеріального закону, звернула увагу і на допущене порушення вимог кримінального закону при призначенні покарання засудженому ОСОБА_2, а тому у відповідності з вимогами ст. 395 КПК України вважає за необхідне прийняти аналогічне рішення на його користь.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що засудженому ОСОБА_2 районним судом покарання призначено за правилами ст. 70 та ст. 71 КК України. Так, визначивши покарання із застосування ст. 70 КК України місцевий суд частково приєднав засудженому невідбуте покарання за вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 21.02.2006 року, не звернувши увагу на наявність у кримінальній справі вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.02.2007року. Тому апеляційним судом ОСОБА_2 обґрунтовано було призначено остаточне покарання за правилами ч.4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.02.2007 року, бо злочини у цій справі він вчинив у період з березня по липень 2006 року, тобто до постановлення вищезазначеного вироку.

Разом з тим апеляційний суд, визначивши покарання ОСОБА_2 за правилами ч.4 ст. 70 КК України, необґрунтовано приєднав йому на підставі ст. 71 КК України невідбуте покарання за вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 21.02.2006 року, оскільки покарання за цим вироком вже було приєднано ОСОБА_2 вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.02.2007 року. Тому колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст. 395 КПК України виключити із ухвали апеляційного суду призначення ОСОБА_2 покарання на підставі ст. 71 КК України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, а саме ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 колегія суддів установила, що апеляційний суд, визначаючи засудженому покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України, помилково вказав про призначення покарання за сукупністю злочинів із вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.07.2007 року, бо вирок Ленінського районного суду м. Вінниці щодо ОСОБА_2 в дійсності постановлено 22.02.2007 року. Тому ухвала апеляційного суду у зазначеній частині підлягає уточненню.

Доводи ОСОБА_1 щодо не правильного визначення судом початку строку відбування покарання являються необґрунтованими, бо як убачається з протоколу затримання (т.4 а.с.18), ОСОБА_1 у цій справі затримано 16 вересня 2006 року, саме із вказаної дати судом і визначено початок строку відбування засудженому покарання. Що ж стосується зарахування у строк відбуття покарання перебування його під вартою із 15 вересня 2006 року за вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 5 жовтня 2006 року, то ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до Ленінського районного суду м. Вінниці з клопотанням для вирішення цього питання в порядку ст. 409 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виключити із ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 3 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 призначення засудженому покарання за правилами ст. 71 КК України.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю злочинів за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 грудня 2007 року та вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 05 жовтня 2006 року до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

Згідно зі ст. 395 КПК України із ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 3 квітня 2008 року щодо ОСОБА_2 виключити призначення засудженому покарання за правилами ст. 71 КК України.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України вважати ОСОБА_2 засудженим за сукупністю злочинів за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 грудня 2007 року та вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 лютого 2007 року до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.