Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 вересня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянку України, раніше не судиму, -

засуджено: - за ч. 3 ст. 357 КК України на 1 рік 1 місяць обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 190 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено 1 рік 1 місяць обмеження волі.

На підставі статей 75 і 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено відповідні обов'язки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. та на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" 563 грн. 35 коп. заподіяної шкоди.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що 25 лютого 2008 року, тимчасово проживаючи в АДРЕСА_1, вона шляхом вільного доступу проникла в кімнату, де проживала потерпіла ОСОБА_2, звідки таємно викрала її паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, після чого у викраденому паспорті замінила фотографію власника на свою і того ж дня, приблизно 10 год. 45 хв., шляхом пред'явлення підробленого паспорту та довідки на ім'я ОСОБА_2 в пункті обслуговування клієнтів ЗАТ "ПриватБанк" оформила договір кредиту, за яким отримала гроші в сумі 1781 грн. 97 коп.

У касаційному поданні порушено питання про скасування вироку щодо засудженої ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону з посиланням на те, що обмеження волі до осіб, які мають дітей віком до 14 років, не застосовується, тоді як засуджена має доньку 2006 року народження.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення касаційного подання та звільнення засудженої від відбування покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що це подання підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України на 1 рік обмеження волі, від відбування якого її звільнено на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік.

Проте при призначені ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі суд не взяв уваги те, що на момент винесення вироку засуджена мала малолітню доньку Тетяну, 22 січня 2006 року народження, а тому покарання у виді обмеження волі призначив їй всупереч вимог ч. 3 ст. 61 КК України.

Відповідно до чинного кримінального законодавства, до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані й покарання у виді штрафу, передбачені санкціями ч. 1 ст. 357, ч. 1 і 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України, арешту - передбачені ч.ч. 1 та 3 ст. 358 КК України, громадських робіт - передбачених ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки від покарання у виді обмеження волі її було звільнено на підставі ст. 75 КК України, тоді як до штрафу, арешту та громадських робіт звільнення від відбування покарання з випробуванням не застосовується.

Не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 й виправні роботи, оскільки на момент постановлення вироку вона не працювала, даних про те, що працює на сьогоднішній день прокурором касаційному суду не надано. Крім того, виправні роботи не застосовуються до жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною. Оскільки донці засудженої на момент постановлення вироку не виповнилося трьох років, виправні роботи до неї також не можуть бути застосовані.

Враховуючи, що до ОСОБА_1 у зв'язку із наявністю малолітньої дитини не може бути застосоване покарання у виді обмеження волі та інші покарання, зазначені в санкціях ч. 1 ст. 357, ч.ч. 1 і 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України, тому відповідно до вимог ст. 7 КПК України, вона підлягає звільненню від покарання.

Оскільки питання про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання вирішується касаційним судом, то касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню, бо при новому розгляді справи, як про це ставиться питання у касаційному поданні, суд першої інстанції може прийняти лише таке рішення як і суд касаційної інстанції, бо у поданні не ставиться питання про м'якість призначеного засудженій покарання.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з нього рішення суду про призначення засудженій покарання у виді обмеження волі строком на один рік із застосуванням ст. 75 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за сукупністю злочинів, передбачених за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України, зі звільненням від призначеного їй покарання.