Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 5 " травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, не судимий,

працюючий старшим слідчим СВ Васильківського МВ

ГУ МВС України в Київській області,

засуджений за ст. 368 ч.2 КК України із застосуванням ч.2 ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків в органах МВС України, строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В апеляційному порядку вирок не розглядався.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, працюючи на посаді старшого слідчого СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області та будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з використанням наданої йому влади чи службового становища, у період з 18 липня по 28 серпня 2008 року у м.Василькові Київської області вимагав та отримав від гр.ОСОБА_2 хабара в загальному розмірі 5000 доларів США за те, щоб не притягувати до кримінальної відповідальності його сина ОСОБА_3.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а саме ст.ст. 299, 277 КПК України, неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, та невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 ч.2 КК України тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому прокурор посилається на те, що під час судового розгляду прокурор змінив обвинувачення, інкримінувавши кваліфікуючу ознаку вимагання хабара, проте суд не дотримав вимог ст. 277 КПК України, хоча ОСОБА_1 до зміни обвинувачення не визнавав факту вимагання ним хабара, а також безпідставно застосував правила ч.3 ст. 299 КПК України. Крім того, при призначенні покарання суд безпідставно визнав такою, що пом'якшує покарання, обставину добровільного відшкодування завданого державі збитку, а також несправедливо звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Дійсно, згідно зі ст. 277 КПК України, у випадку зміни обвинувачення в суді суд роз'яснює підсудному, що той буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби для надання підсудному, його захиснику і законному представнику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. Однак, згідно з даним Законом, за клопотанням підсудного цей строк може бути скорочений. А з протоколу судового засідання вбачається, що після зміни обвинувачення ОСОБА_1 одразу ж визнав його, у зв'язку з чим суд ухвалив перейти до дослідження письмових доказів. За таких обставин, застосування положень ч.3 ст. 299 КПК України в умовах, коли учасники судового розгляду не оспорювали фактичних обставин справи, є цілком допустимим, а вказані в поданні порушення вимог кримінально-процесуального закону не є істотними, оскільки не перешкодили суду постановити законне й обґрунтоване рішення.

Покарання ОСОБА_1 призначене з урахуванням пом'якшуючих обставин щирого каяття й добровільного відшкодування завданих збитків та позитивних даних про його особу. Із матеріалів справи вбачається, що гривневий еквівалент 1000 доларів США, отриманих та витрачених ОСОБА_1 у ході вчинення злочину, було перераховано ним у доход держави на пропозицію суду після прийняття справи до провадження. Колегія суддів не погоджується з доводами касаційного подання про те, що вказана обставина є підставою для скасування вироку з метою обтяження призначеного засудженому покарання.

Що стосується застосування судом ст. 75 КК України, то підстави вважати його неправильним теж відсутні. Суд прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, обґрунтувавши свою позицію, а також урахувавши прохання державного обвинувача, який теж просив звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. В апеляційному порядку вирок із цього приводу теж не оскаржувався.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для призначення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з метою скасування вироку відносно нього з мотивів, наведених у поданні прокурора.

Керуючись ст. 394 КПК України, -

відмовити в задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Київської області.