Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 28 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2008 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

неодноразово судимого, останнього разу 04.01.2006 року за ч.3 ст. 15 і ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки і 1 місяць позбавлення волі,

29.04.2008 року звільненого умовно-достроково на 6 місяців і 26 днів,

- засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, приєднано частину невідбутого покарання за вироком Новогородківського районного суду Кіровоградської області від 04.01.2006 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 08 травня 2008 року у період з 10 до 12 год. шляхом розбиття скла незаконно проник у будинок ОСОБА_2, що розташований по АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно потерпілої на загальну суму 932 грн. 75 коп..

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що злочину, за який його засуджено, він не вчиняв, а речі потерпілої ОСОБА_2 були випадково знайдені ним у лісосмузі. Зазначає про неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду справи, порушення його права на захист. Посилається на те, що на досудовому слідстві він обмовив себе внаслідок застосування недозволених методів ведення слідства. Просить виправдати його у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, або скасувавши вирок, направити справу на новий судовий розгляд.

У доповненні до касаційної скарги просить врахувати як пом'якшуючу покарання обставину те, що він хворий на туберкульоз.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненням до неї, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 оскаржує фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції, і перегляду у касаційному порядку відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України не підлягають.

Як видно зі справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена сукупністю доказів, наведених у вироку, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка зазначала, що вона, прийшовши на обідню перерву додому, виявила викрадення у неї речей, при цьому засудженому було достовірно відомо про те, що вона з 10 години перебувала на роботі; показаннями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які пояснювали, що ОСОБА_1, принісши до них додому побутову техніку, яка пізніше була визнана як викрадена у ОСОБА_2, зазначав, що він обшукав всю хату, але грошей та золота не знайшов; показаннями свідка ОСОБА_5, яка стверджувала, що при затриманні ОСОБА_1 повідомляв, що саме він скоїв крадіжку майна ОСОБА_2; даними висновку товарознавчої експертизи, якою встановлена вартість викраденого майна з урахуванням його зносу, а також іншими доказами по справі.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв крадіжки майна ОСОБА_2, аналогічні тим, які заявлялись засудженим на свій захист у судах першої та апеляційної інстанції, і визнані безпідставними. Висновки судів у цій частині належним чином мотивовані, і колегія суддів підстав не довіряти їм не має. У касаційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів, які б спростовували ці висновки судів.

Суд, всебічно та повно дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 про необґрунтованість його засудження, однобічність досудового слідства і судового розгляду справи є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні стверджували, що при затриманні ОСОБА_1 чинив опір працівникам міліції, намагався втекти, в результаті чого до нього було застосовано спеціальні засоби-наручники. Під час проведення слідчих дій, які здійснювалися в присутності захисника, ОСОБА_1 не заявляв про застосування щодо нього фізичного та психологічного тиску працівниками міліції. Окрім того, обґрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_2, суд не посилався на показання ОСОБА_1, дані ним на досудовому слідстві.

За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними твердження ОСОБА_1 про те, що на досудовому слідстві він обмовив себе внаслідок застосування недозволених методів.

Не підтверджуються матеріалами справи й доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист, оскільки на досудовому слідстві та при розгляді справи в суді він був забезпечений захисником відповідно до поданого ним клопотання.

За даними, наявними у Верховному Суді України, захисник ОСОБА_8 не є родичем судді Сосновської Л.І., яка розглядала справу, а тому твердження засудженого в цій частині безпідставні.

При призначенні ОСОБА_1 покарання за вчинений злочин суд урахував його тяжкість, дані про особу засудженого, який неодноразово судимий, злочин учинив на другий день після умовно-дострокового звільнення, характеризувався негативно, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Те, що ОСОБА_1 хворий на туберкульоз, не є достатньою підставою для пом'якшення призначеного йому покарання.

З огляду на викладене, відсутні підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.