Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляд справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1,

вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та

жителя м. Слов'янськ Донецької області,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь міської лікарні м. Слов'янська в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2879,99 грн., на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 60147,05 грн. та 15000 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 серпня 2008 року зазначений вирок змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного і додаткового покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п.3 ч.1 ст. 76 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 14 травня 2007 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "ГАЗ-31029" у м. Слов'янську, перевищив допустиму швидкість руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем "КІА" під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок цього ДТП потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир автомобіля "ГАЗ" ОСОБА_3 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зазначає, що призначене апеляційним судом покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості; звільнення засудженого від додаткового покарання судом не мотивовано. Виходячи з викладеного, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 також зазначає, що призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі вирок міськрайонного суду.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала подання та просила направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні та скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а касаційне подання - в повному обсязі з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтуються на всебічно досліджених судом доказах і в касаційному порядку не оспорюються. Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Разом з тим, при звільненні ОСОБА_1 від призначеного судом покарання з випробуванням, апеляційним судом було допущено неправильне застосування кримінального закону.

Згідно зі ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням у разі призначення покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років. Тобто, як убачається зі змісту зазначеної норми закону, на її підставі може бути звільнено особу від відбування одного з перерахованих у ній основних покарань. Звільнення від відбування додаткового покарання дана стаття не передбачає.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням суд, відповідно до ст. 77 КК України, може призначити додаткові покарання, зокрема, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Додаткові покарання виконуються реально, про що суд зазначає у резолютивній частині вироку.

Проте, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, апеляційний суд звільнив його від відбування як основного, так і додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що суперечить зазначеним вище вимогам закону.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суду необхідно усунути зазначене порушення закону, перевірити інші доводи, викладені в касаційній скарзі потерпілої й касаційному поданні прокурора, та постановити обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального закону.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляд справи судом першої інстанції, задовольнити повністю, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 - частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.