Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2008 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи за фактом контрабанди,

постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2008 року скаргу директора ПП "ВДВ-Бізнес" ОСОБА_1 на постанови заступника начальника Запорізької митниці від 24.01.2008 року та 29.01.2008 року про порушення кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 201 КК України, за фактом контрабанди промислового холодильного обладнання залишено без задоволення.

Як зазначено в постановах про порушення кримінальних справ, приводом для їх порушення стало безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, а саме:

1. В постанові від 24.01.2008 року зазначено, що в період часу з 18 по 19 березня 2006 року на адресу ПП "ВДВ-Бізнес" через Одеську митницю, на підставі контракту від 25.07.2005 року, від продавця - англійської компанії, через турецьку компанію - виробника та відправника, було ввезено товар - холодильне обладнання в кількості 1911 холодильних шаф на загальну суму, відповідно до наданих інвойсів, 163 188 доларів США.

5 листопада 2007 року з митної служби Туреччини до Запорізької митниці надійшли документи, згідно яких загальна сума товару, який поступив на адресу ПП "ВДВ-Бізнес", складає 546 858 доларів США, тобто митному органу було надано документи, які містили неправдиві відомості щодо вартості товару, і, таким чином, через митний кордон України було переміщено зазначений вище товар з приховуванням від митного контролю.

2. В постанові про порушення кримінальної справи від 29.01.2008 року зазначено, що 19.01.2008 року на адресу ПП "ВДВ-Бізнес", від тієї ж самої англійської компанії та через того ж самого відправника, поступив зазначений вище товар (холодильні шафи) в кількості 2025 штук на загальну суму, згідно з наданими для митного оформлення документами, 159 975 доларів США, а вартість однієї одиниці товару складала 79 доларів США.

В подальшому, в ході митного оформлення товару було встановлено, що вартість холодильного обладнання складає 593 325 доларів США, а вартість однієї одиниці товару складає 349 доларів США, тобто митному органу було надано документи, які містили неправдиві відомості щодо вартості товару, і таким чином, через митний кордон України знову було переміщено зазначений вище товар з приховуванням від митного контролю.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2008 року постанову районного суду скасовано, а в порушенні кримінальних справ відмовлено.

В касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки апеляційним судом було розглянуто і вирішено ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подання, пояснення Кірюшина та його представника, які заперечували проти задоволення подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Скасовуючи постанову районного суду, апеляційний суд послався на те, що між ПП "ВДВ-Бізнес" і турецькою компанією "UGUR" не було договірних відносин, а тому фінансові документи, які надані цією компанією, не стосуються контракту на поставку обладнання між компанією "Greenside" та ПП "ВДВ-Бізнес"; необхідність проведення дослідчої перевірки справжності документів, які подавалися для митного оформлення та встановлення дійсної вартості холодильного обладнання; зазначив, що рішення про порушення кримінальної справи було прийнято на основі інвойса, який не був належним чином оформлений.

Отже, апеляційний суд, в порушення вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, замість перевірки приводів для порушення кримінальної справи та достатності даних, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, вдався до оцінки ряду доказів, що може бути здійснене лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи та при розгляді справи по суті.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 366 КПК України, у результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у ч. 2 ст. 347 цього кодексу, апеляційний суд:

1) виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без зміни, а апеляції - без задоволення; скасування ухвали чи постанови і повернення її на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, а у випадку скасування ухвали чи постанови - про закриття справи і повернення її на додаткове розслідування; скасування окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи постанови;

2) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, при розгляді апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанови заступника начальника Запорізької митниці від 24.01.2008 року та 29.01.2008 року та місцевого суду про залишення цих постанов в силі, відмовляючи в порушенні кримінальної справи, ухвалив рішення, яке відповідно до положень ст. 236-8 КПК України, при наявності для того підстав і з дотриманням установленої кримінально-процесуальним законом процедури, міг прийняти лише суддя місцевого суду.

Таким чином, в даному випадку апеляційний суд вийшов за межі повноважень, встановлених кримінально-процесуальним законом, оскільки у випадку скасування постанови місцевого суду повинен був направити справу на новий судовий розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2008 року скасувати, а справу за скаргою ОСОБА_1 на постанови про порушення кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 201 КК України, за фактом контрабанди промислового холодильного обладнання направити на новий апеляційний розгляд.