Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Севастополя та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 березня 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такого, що не має судимості,

за ч. 3 ст. 365 та ч. 2 ст. 366 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочинів.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 8 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, працюючи експертом НДЕКЦ при УМВС України в м. Севастополі, будучи службовою особою, 29 травня 2001 року та 31 травня 2002 перебуваючи на своєму робочому місці, яке розташоване на вул. Руднєва 1-г у м. Севастополі, не маючи свідоцтва на проведення авто-трасологічних експертиз і досліджень, достовірно знаючи про те, що він не уповноважений проводити такі дослідження, виходячи за межі наданих йому повноважень, провів трасологічні дослідження ідентифікаційних номерів автомобіля "Форд-скорпіо", який належав ОСОБА_3, а також автомобіля "ВАЗ 21043", який належав ОСОБА_4та вніс до актів спеціального дослідження завідомо неправдиві відомості про те що, номери кузовів та двигунів зазначених автомобілів відповідають встановленим зразкам, сліди знищення або зміни первинного змісту номерних вузлів і агрегатів на транспортних засобах відсутні, що не відповідало дійсності. Зазначені акти ОСОБА_1 видав ОСОБА_3, який продав автомобіль ОСОБА_5 за 5 000 грн. та ОСОБА_4, який продав зазначений автомобіль ОСОБА_6, а той продав автомобіль ОСОБА_2 за 2 500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складало 13 250 грн. В результаті незаконних дій ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заборонена експлуатація вказаних автомобілів, що спричинило їм тяжкі наслідки.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Так, прокурор зазначає про те, що показання ОСОБА_1 про непричетність його до вчинення інкримінованих йому злочинів суперечить зібраним по справі доказам, яким суд дав неналежну оцінку. Крім того, стверджує, що як суд першої інстанції так і апеляційний суд не врахували в достатній мірі показання свідка ОСОБА_7 та висновки автотехнічної експертизи. Вказує на те, що у вироку не зазначено чому судом до уваги взяти одні докази, а інші відкинуті. Стверджує, що апеляційним судом порушені вимоги ст. 377 КПК України, оскільки не зазначено підстав через які апеляцію прокурора визнано необґрунтованою.

У касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_2 містяться аналогічні за змістом доводи, що й у касаційному поданні прокурора.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Колісниченка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання й касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України до компетенції касаційного суду не входить перевірка наявності обставин, зазначених у статтях 368 і 369 КПК України, а саме однобічності або неповноти досудового слідства чи судового розгляду та невідповідності викладених у вироку суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

За змістом ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону.

За таких обставин, доводи касаційного подання та касаційної скарги потерпілого ОСОБА_2 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи в касаційному порядку перегляду не підлягають.

Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь, то суди першої та апеляційної інстанції прийняли законні та обґрунтовані рішення про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України.

Як убачається з матеріалів справи, рішення суду про виправдання ОСОБА_1 є правильним. Вирок відповідає вимогам ст. 323 КПК України, оскільки в його основу покладено належні й допустимі докази, досліджені в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Свої висновки щодо досліджених доказів та їх оцінки суд належним чином мотивував. З цими висновками погоджується й колегія суддів.

Апеляційний суд, розглянувши апеляцію прокурора, не допустив порушень закону і прийняв правильне рішення про залишення виправдувального вироку без зміни. Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Під час перевірки матеріалів справи встановлено, що суди першої та апеляційної інстанції істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, не допустили.

Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційного подання та касаційної скарги має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора м. Севастополя та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 8 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 без зміни.