Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 28 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 8 лютого 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такого, що не має судимості згідно

ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 212 КК України до обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, які пов'язанні з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на два роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням обов'язків не виїжджати на за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи директором ПП "Дніпро-Біотрейд" та будучи службовою особою, за обставин та у спосіб вказаний у вироку з 1 грудня 2006 року по 20 травня 2007 року умисно шляхом заниження об'єктів оподаткування та внесення в податкові декларації з податку на додану вартість завідомо неправдивих відомостей ухилився від сплати податку на додану вартість, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у сумі 662 735 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та обставин вчинення ним злочинів, порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок невиправданої м'якості. Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд у порушенні ст. 377 КПК України не зазначив підстав, через які апеляцію прокурора визнано необґрунтованою та не дав відповіді на всі доводи апеляції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 398 КПК України підставами для скасування вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно із вироку, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що він раніше не судимий згідно ст. 89 КК України, визнав свою вину, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину та частково відшкодував завдану шкоду.

Разом із тим, визначаючи засудженому покарання, місцевий суд в достатній мірі не врахував, ступінь тяжкості вчинених ним умисних злочинів, унаслідок яких до державного бюджету не надійшли кошти в сумі 662 735 грн., а також те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості. Крім того, судом залишено поза увагою кількість епізодів злочинної діяльності ОСОБА_1

У зв'язку із цим, висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання є необґрунтованим.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення вимог ст. 65 КК України й постановив незаконне рішення, яким залишив без зміни вирок місцевого суду.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати вищенаведене і якщо суд дійде висновку щодо доведеності винності ОСОБА_1 у злочинах, за які його притягнуто до кримінальної відповідальності, то призначене йому за вироком суду від 8 лютого 2008 року покарання слід вважати невиправдано м'яким.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 8 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.