Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2008 року.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2006 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, раніше двічі судимого, останній раз вироком від 25 травня 1999 року за ч. 3 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 43 КК України на 4 роки 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини майна, 30 травня 2002 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 17 днів, -

засуджено: - за ч. 5 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 262 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Стягнуто із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 65155 грн. та моральної - 1000 грн.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_4, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч. 1 ст. 262 та ч. 1 ст. 263 КК України скасовано і провадженням закрито за відсутністю в його діях складу злочину.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 5 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, а за сукупністю цих злочинів, на підставі ст. 70 КК України, на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Ухвалою Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 24 квітня 2008 року ухвалу апеляційного суду від 20 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за касаційною скаргою останньго скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд у зв'язку із порушенням цим судом вимог ст. 377 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2008 року ОСОБА_1 на підставі ст. 70 КК України постановлено вважати засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 5 ст. 185 КК України, на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Згідно з вироком та внесеними до нього змінами ухвалою апеляційною суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що вранці 21 квітня 2004 року, з дачної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, таємно викрав мобільний телефон "Сіменс-С-25" вартістю 250 грн., що належав ОСОБА_6

В кінці квітня 2004 року ОСОБА_1 там же вчинив крадіжку 500 грн., що належали ОСОБА_7

13 листопада 2004 року, приблизно 22 год. 30 хв., ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, проникли в офіс приватного підприємця ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, звідки таємно викрали гроші в сумі 63300 грн. та майно на загальну суму 1855 грн., заподіявши потерпілому шкоду на загальну суму 65155 грн.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства і порушення його права на захист. При цьому засуджений зазначає, що в матеріалах справи відсутні переконливі докази його винності у вчиненні крадіжок, зокрема посилаючись на те, що згідно висновку дактилоскопічної експертизи та даних протоколу огляду офісу приватного підприємця ОСОБА_3, слідів його перебування на місці злочину не виявлено і алібі не спростовано. Також він посилається на те, що засуджений ОСОБА_2 і потерпілий ОСОБА_3 його у вчиненні злочину обмовили. Крім того він вказує, що під час досудового слідства до нього застосовувалися незаконні методи ведення слідства, були порушені його права під час судового розгляду справи. При цьому касаційну скаргу він просить розглянути з його участю.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перевіркою судових рішень та матеріалів справи встановлено, що висновки судів першої і апеляційної інстанції про його винність у вчиненні інкримінованих йому крадіжок за встановлених судом та викладених у вироку обставин грунтуються на зібраних у справі та ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, які відповідно до вимог ст. 67 КПК України отримали всебічну, повну та об'єктивну оцінку як у вироку суду першої інстанції, так і в ухвалі апеляційного суду. При цьому, перевіривши наведені у вироку докази з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що усі докази винності ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок були зібрані органами досудового слідства, перевірені судом та оцінені у судових рішеннях відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Тому доводи засудженого про відсутність доказів його винності, отримання цих доказів із порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильну та необ'єктивну оцінку цих доказів колегія суддів вважає безпідставними. Показаннями засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 спростовуються доводи засудженого про те, що вони разом обмовили його у вчиненні крадіжок, відсутність слідів пальців рук не ставить під сумнів висновки суду про участь ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна з офісу потерпілого, а показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які отримали належну оцінку у вироку, спростовані доводи засудженого про наявність алібі щодо крадіжки майна з офісу ОСОБА_3

Тому з урахуванням встановлених судом фактичних обставин, злочинні дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 185 та ч. 5 ст. 185 КК України, що свідчить про правильне застосування судом кримінального закону.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що судом першої інстанції не допущено порушення прав ОСОБА_1 на ознайомлення із матеріалами справи, протоколом судового засідання, на захист, а також на участь у дебатах та на останнє слово..

Як вбачається із матеріалів справи, розгляд якої судом почався 15 травня 2005 року, йому було забезпечено право на захист, а також на ознайомлення із матеріалами справи, яким він скористався (т. 6, а.с. 120-121). Надавався ОСОБА_1 час для ознайомлення із матеріалами справи і після закінчення судового слідства (т.6, а.с. 206), але цим правом він не скористався і від виступу в дебатах відмовився, що є його правом (т. 6, а.с.212 зв.), разом із тим свої доводи детально виклав в останньому слові у судовому засіданні (т. 6, а.с. 215-217) та долучених до справи письмових дебатах та останньому слові (т. 6, а.с. 240-246). ОСОБА_1 було ознайомлено із матеріалами справи також і після постановлення вироку (т. 6, а.с. 256). Разом із тим, ознайомлення із технічним записом судового процесу законом не передбачено, у зв'язку із чим йому було обгрунтовано відмовлено в задоволенні цього клопотання мотивованою постановою суду від 2 серпня 2006 року (т. 7, а.с. 13).

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги засудженого про те, що при розгляді справи судом першої інстанції були істотно порушені його права, колегія суддів вважає такими, що не грунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону та матеріалах справи.

Таким чином, оскільки кримінальний закон судом застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону у справі не допущено, а покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, у касаційного суду відсутні підстави для скасування судових рішень щодо нього за доводами касаційної скарги. Тому касаційна скарга засудженого підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення щодо нього - без зміни.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2008 року щодо нього - без зміни.