розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 28 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на вирок апеляційного суду Луганської області від 26 грудня 2008 року.

Цим вироком засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше

не судимого,

- за п.п.4,6,12 ч.2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.2 ст. 194 КК України на 6 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

- за п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України на 12 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.2 ст. 194 КК України на 6 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, ОСОБА_3 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Як встановив суд, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочини за таких обставин.

23 липня 2008 року, приблизно о 19 год.15 хв., ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, поблизу лісосмуги, розташованої в районі с. Верхній Нагольчик Антрацитівського району Луганської області, з метою розбійного нападу та умисного вбивства з корисливих мотивів напали на ОСОБА_5, де ОСОБА_2, діючи з особливою жорстокістю, завдав потерпілому множинні удари ножем в область грудної клітини, живота та верхніх кінцівок, а коли останній почав чинити йому опір то ОСОБА_3 у цей час, відповідно до розробленого плану, утримував руками ОСОБА_5 Внаслідок зазначених дій, ОСОБА_5 було завдано не менше 29 ударів, від яких потерпілий помер на місці події.

Переконавшись у настанні смерті ОСОБА_5, засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з речового ящика автомобіля потерпілого викрали гроші в сумі 12000 грн., ланцюжок золотий вартістю 4215 грн. 20 коп., мобільний телефон "Нокіа-73" вартістю 1171 грн. 73 коп., мобільний телефон "Нокіа" вартістю 150 грн., золотий браслет вартістю 11050 грн.25 коп., а всього майна на суму 28587 грн.18 коп.

Після вбивства ОСОБА_5 засуджені незаконно заволоділи автомобілем потерпілого "Мерседес-Бенц Е-200", чим завдали йому великої матеріальної шкоди, а потім на ньому перевезли труп останнього у безлюдне місце, поблизу с. Д'якове Антрацитівського району, де викопали яму, в якій сховали його.

Крім того, в цей же день, приблизно о 23 год., ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з метою умисного знищення автомобіля потерпілого марки "Мерседес-Бенц Е-200" д/н НОМЕР_1, яким вони незаконно заволоділи, у районі с. Бобриково Луганської області, підпалили його, в результаті чого зазначений автомобіль, вартістю 139073 грн. 75 коп., було повністю знищено.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про зміну вироку щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у зв'язку з безпідставним засудженням їх за ч.2 ст. 194 КК України. Також просить пом'якшити покарання ОСОБА_2 до 14 років, а ОСОБА_3 - до 12 років 6 місяців позбавлення волі.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_2 просить вирок щодо нього скасувати у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства. Вказує, що вирок суду ґрунтується на припущеннях та суперечливих показаннях засудженого ОСОБА_3, який під час досудового слідства обмовив його у вчиненні зазначених у вироку злочинів. Стверджує, що під час судового розгляду було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про проведення з ним відтворення обстановки й обставин події, що, на його думку істотно вплинуло на правильність прийнятого судом рішення;

- засуджений ОСОБА_3 за змістом касаційної скарги стверджує, що його безпідставно засуджено за умисне вбивство ОСОБА_5, оскільки його умислом охоплювався лише напад з метою заволодіння грошима потерпілого, а цей злочин вчинив сам ОСОБА_2 Вважає, що матеріалами справи його винуватість у незаконному заволодінні транспортним засобом та у його знищенні шляхом підпалу не доведена. З урахуванням зазначеного, а також його щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів, просить пом'якшити призначене йому покарання;

- захисник - адвокат ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_3 змінити, перекваліфікувати його дії зі ст.187 ч.4 на ст. 15 ч.2, ст. 187 ч.4 КК України, а за рештою обвинувачення постановити щодо ОСОБА_3 виправдувальний вирок. Вважає, що висновок суду щодо винуватості його підзахисного у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, ґрунтується на припущеннях. Матеріалами справи умисел ОСОБА_3 на умисне вбивство ОСОБА_5 не доведено. Стверджує, що цивільний позов розглянуто з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки завдана злочинами шкода не доведена. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами, яким суд, крім того, не дав належної оцінки;

- захисник - адвокат ОСОБА_4 за змістом скарги просить скасувати вирок щодо ОСОБА_2, а справу направити на нове розслідування. На обґрунтування цього зазначає, що вирок суду ґрунтується на суперечливих показаннях ОСОБА_3, який під час досудового слідства обмовив його підзахисного. Вважає, що клопотання ОСОБА_2 про проведення з ним відтворення обстановки й обставин події, з метою усунення неповноти й однобічності, відхилено безпідставно. Наявні у матеріалах справи протиріччя неможливо усунути в судовому засіданні без направлення справи на нове розслідування. Стверджує, що суд вирішив цивільний позов з порушенням закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який частково підтримав касаційне подання і просив вирок у частині засудження ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 ст. 194 КК України скасувати, а провадження по справі в цій частині закрити, пояснення захисника ОСОБА_1, яка підтримала свою касаційну скаргу та скаргу засудженого ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні і скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у справі й розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Як свідчать матеріали досудового слідства і дані протоколу судового засідання, органом досудового слідства й апеляційним судом у справі досліджено всі ті обставини, які мали значення для правильного прийняття рішення у справі, а тому посилання на це у касаційних скаргах засуджених та їх захисників є необґрунтованими.

При цьому суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази та у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону вирішив усі заявлені клопотання засуджених та їх захисників.

Підстав вважати, що з боку органів досудового слідства чи суду у справі була допущена однобічність і неповнота, а викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у колегії суддів немає.

Доводи у скаргах засудженого ОСОБА_3 і його захисника про те, що умислом першого під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5 охоплювалося лише заволодіння майном потерпілого, є безпідставними.

Ці заперечення проти звинувачення детально розглядалися судом і спростовані наведеними у вироку доказами.

Зокрема, суд поклав в основу обвинувального вироку показання ОСОБА_3, який під час досудового слідства, при відтворенні обстановки й обставин події, за участю захисника, виклав дані щодо конкретних обставин, вчинених ним за попередньою змовою з ОСОБА_2 злочинних дій стосовно потерпілого ОСОБА_5

Так, на стадії досудового слідства ОСОБА_3 звернувся з явкою з повинною і на допитах як підозрюваного, так і обвинуваченого за участю свого захисника давав показання, згідно яких він, за домовленістю з ОСОБА_2, з метою заволодіння чужим майном, озброївшись ножем, напали на ОСОБА_5, при цьому він, перебуваючи на задньому сидінні в автомобілі потерпілого, утримував останнього за одяг, а ОСОБА_2 у цей час завдавав потерпілому удари ножем у груди, а потім зняв з руки останнього браслет з металу жовтого кольору. Переконавшись, що ОСОБА_5 помер, на автомобілі потерпілого вивезли труп у безлюдне місце, поблизу с. Д'яково Антрацитівського району Луганської області, де закопали, викопавши для цього яму. Дочекавшись темноти, автомобіль потерпілого спалили.

Ці показання ОСОБА_3 підтвердив і під час відтворення обстановки та обставин події, де в присутності понятих детально відтворив обставини вчинених ним разом з ОСОБА_2 зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_5, а також показав місце, де сховали труп потерпілого та спалили його автомобіль.

В судовому засіданні ОСОБА_3, згідно матеріалів справи, частково змінив свої показання і твердив, що тілесні ушкодження ОСОБА_5, внаслідок яких сталася його смерть, було завдано ОСОБА_2 у ході сварки та коли потерпілий став душити останнього руками за шию.

Суд, згідно з матеріалами справи та вироком, ретельно перевірив ті й інші показання ОСОБА_3, з'ясував причини зміни показань і в результаті їх ретельного дослідження у сукупності з іншими доказами, зібраними у справі, дав їм належну оцінку й обґрунтовано визнав достовірними ті його показання на стадії досудового слідства, в яких він визнав факт учинення ними вбивства потерпілого ОСОБА_5 з корисливих мотивів під час розбійного нападу.

Не вірити цим показанням ОСОБА_3 у суду не було жодних підстав, оскільки, викриваючи ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинів, ОСОБА_3 водночас викрив і себе у вчиненні цього злочину. Крім того, ці показання в деталях збігаються з іншими доказами у справі і зокрема, з показаннями ОСОБА_2 у судовому засіданні, який не заперечував фактичні обставини справи, але при цьому намагався перекласти вину на ОСОБА_3 як ініціатора та безпосереднього виконавця зазначених у вироку злочинів.

Згідно з даними протоколів огляду місця події труп потерпілого ОСОБА_5 зі слідами насильницької смерті виявлено в районі лісосмуги поблизу с. Д'яково Антрацитівського району Луганської області, а на узбіччі автодороги Ровеньки-Д'яково, на пустирі, поблизу с. Бобриково Антрацитівського району, знайдено спалений автомобіль "Мерседес-Бенц Е-200", вартість якого за висновком товарознавчої експертизи складає 139073 грн. 75 коп.

За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок численних (не менше 29) колото-різаних поранень тулубу з ушкодженням внутрішніх органів, що ускладнилося гострою крововтратою, які за часом виникнення вкладаються в час події, що мала місце 23 липня 2008 року.

Дані висновки зазначеної експертизи щодо характеру, локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень потерпілого і причини настання його смерті по суті повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_3, зокрема під час досудового слідства і при відтворенні обстановки й обставин події злочину, про характер застосованого ними насильства до потерпілого і спосіб його вбивства.

Згідно з протоколом обшуку у ОСОБА_2 при затриманні було вилучено браслет з металу жовтого кольору, який за свідченням свідка ОСОБА_6 раніше належав ОСОБА_5

За показаннями цього свідка у ОСОБА_5 на час зустрічі з засудженими були гроші у сумі 12000 грн. та два мобільних телефони.

Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що саме ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинили вбивство потерпілого ОСОБА_5 під час розбійного нападу та незаконне заволодіння транспортним засобом.

Всупереч доводам касаційних скарг цими доказами встановлено, що сам характер їх дій свідчить, що вони діяли цілеспрямовано, активно і узгоджено, а також з єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого з корисливих мотивів і під час розбійного нападу.

Крім того, наступні дії засуджених, пов'язані з приховуванням трупа потерпілого, знарядь та слідів злочину, також свідчать про наявність у їх діях узгодженості і єдиного умислу, спрямованого на вчинення зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_5

Суд правильно дійшов висновку, що в даному випадку ОСОБА_3 безпосередньо не завдавав ударів потерпілому, з метою позбавити його життя з корисливих мотивів, оскільки тримав потерпілого, однак, маючи єдиний умисел з ОСОБА_2, який в цей час завдавав ОСОБА_5 удари ножем у життєво важливі органи, діяв щодо останнього саме з умислом на його вбивство з корисливих мотивів.

На достатніх і достовірних доказах ґрунтується вирок у частині засудження ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.3 ст. 289 КК України, а тому і в цій частині доводи касаційних скарг про необґрунтованість вироку є безпідставними.

Аналіз і оцінка наведених доказів, які судом повно і всебічно досліджені в судовому засіданні, дає підстави судовій колегії вважати обґрунтованим висновок апеляційного суду про доведеність обвинувачення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в умисному вбивстві ОСОБА_5 з корисливих мотивів під час розбійного нападу та незаконному заволодінні транспортним засобом.

Відповідно до встановлених фактичних обставин справи дії засуджених кваліфіковано правильно: ОСОБА_2 за п.п. 4,6,12 ч.2 ст.115; ч.4 ст.187; ч.3 ст. 289 КК України, ОСОБА_3 за п.п.6,12 ч.2 ст.115; ч.4 ст.187; ч.3 ст. 289 КК України.

Ці висновки суду щодо юридичної кваліфікації дій засуджених належно обґрунтовані у вироку, а тому при перевірці справи в касаційному порядку колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для перекваліфікації дій засуджених осіб на більш м'які закони, про що ставиться питання у касаційних скаргах засуджених і їх захисників.

При розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції не виявлено обставин, які могли б свідчити про застосування до ОСОБА_3 з боку працівників органу дізнання чи слідства недозволених методів, що вплинуло на його показання чи змусило до обмови чи самообмови, не виявлено таких даних і при перевірці справи в касаційному порядку.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 вирішений судом відповідно до положень цивільного та кримінально-процесуального законодавства.

Належним чином обґрунтовано у вироку і розмір завданої ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шкоди, а тому доводи касаційних скарг про безпідставність задоволення позову потерпілої не ґрунтуються на матеріалах справи.

Водночас доводи касаційного подання і касаційних скарг засуджених та їх захисників про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було безпідставно засуджено за ч.2 ст. 194 КК України, є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 крім іншого, обвинувачувалися і суд визнав їх винними за ч.3 ст. 289 та ч.2 ст. 194 КК України, тобто за незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало великої матеріальної шкоди, та умисне знищення чужого майна, що заподіяло шкоду в великих розмірах, вчинене шляхом підпалу.

Відповідно до ст. 289 КК України та примітки до неї великою визнається матеріальна шкода у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (v0014700-05) , при вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У випадках, коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день учинення злочину.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль потерпілого було повністю знищено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шляхом підпалу і реальна матеріальна шкода складає 139073 грн. 75 коп., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

За змістом ч.2 ст. 194 КК України, законодавець пов'язав настання відповідальності за вчинення цього злочину у випадку умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.

З огляду на матеріали справи, автомобіль ОСОБА_5 було повністю спалено на пустирі далеко від населеного пункту, а тому обраний засудженими спосіб умисного знищення майна потерпілого не можна визнати загальнонебезпечним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого та його умисного знищення шляхом підпалу, повністю охоплюються ч.3 ст. 289 КК України і додаткової кваліфікації за ч.2 ст. 194 цього Кодексу не потребують.

Покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ними злочинів, даних про особи винних та обставин, що пом'якшують їх покарання.

Скасування вироку в частині засудження ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 ст. 194 КК України не зменшує обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а тому колегія суддів не знаходить підстав для зміни загального строку покарання призначеного судом, про що порушувалося питання у касаційному поданні та касаційних скаргах.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційні скарги засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Луганської області від 26 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині засудження їх за ч.2 ст. 194 КК України скасувати, а провадження у справі закрити.

Вважати засудженими: ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, передбачених п.п. 4,6,12 ч.2 ст.115; ч.4 ст.187; ч.3 ст. 289 КК України, на 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, передбачених п.п. 6,12 ч.2 ст.115; ч.4 ст.187; ч.3 ст. 289 КК України, на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

головуючого - судді	Міщенка С.М.,
суддів	Косарєва В.І. і Школярова В.Ф.,
за участі прокурора	Матюшевої О.В.,
захисника	ОСОБА_1,