Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від

30 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від

28 квітня 2009 року.

Вироком Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 січня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 2 ст. 121 КК України виправдано за відсутністю в діянні складу злочину.

Цивільні позови ОСОБА_5, ОСОБА_7 та прокуратури Калінінського району м. Горлівки Донецької області залишені без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2009 року вирок залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався в умисному заподіянні ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть, за наступних обставин.

8 серпня 2007 року ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, у своїй квартирі АДРЕСА_1 під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, у ході обоюдної бійки завдав ОСОБА_8 кілька ударів кулаками по різним частинам тіла, від чого останній втратив свідомість. Після чого ОСОБА_6 зайшов до кухні, де взяв кухонного ножа, а коли туди зайшов ОСОБА_8 – умисно завдав йому два удари ножем в область живота, при цьому від другого удару потерпілий захистився лівою рукою. Від заподіяної колото-різаної рани черевної порожнини ОСОБА_8 помер 10 серпня 2007 року.

Виправдовуючи ОСОБА_6, районний суд, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, дійшов висновку, що пред’явлене обвинувачення не знайшло свого підтвердження і ОСОБА_6 діяв у стані необхідної оборони з метою захисту особистих охоронюваних законом прав та інтересів. Тобто суд визнав, що ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_8 зазначені вище тілесні ушкодження, припиняючи протиправне насильницьке вторгнення його в житло та фізичне насильство з боку ОСОБА_8, діяв у стані необхідної оборони, що відповідно до ч. 5 ст. 36 КК України виключало злочинність діяння.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5, вказуючи на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає висновок суду про перебування ОСОБА_6 в стані необхідної оборони помилковим, оскільки при цьому судом не досліджені докази, які вказують на умисний характер його дій. Також зазначає, що суд вирішив питання про виклик експерта в судове засіданні у відсутність учасників процесу та після проголошення вироку і вручення його копій сторонам вніс до нього виправлення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, і суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Як вбачається з матеріалів справи і тексту вироку, виправдовуючи ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, суд наведених вище вимог кримінально-процесуального закону не дотримав.

Як встановив суд, ОСОБА_8 увірвався в квартиру ОСОБА_6 та став його бити, в тому числи алюмінієвою палицею по голові, погрожував зґвалтуванням, а останній, обороняючись, взяв на кухні ножа та двічі вдарив ним нападника. Такий висновок суду ґрунтується на показаннях ОСОБА_6 під час досудового та судового слідства, поясненнях свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, даних висновків судово-медичної експертизи про наявність у ОСОБА_6 забійних ран голови та саден грудної клітки, судово-цитологічної експертизи про виявлення на алюмінієвій палиці слідів поту ОСОБА_8.

Показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 побив його безпричинно, судом не прийняті до уваги з посиланням на перевагу ОСОБА_8 у зрості та дані висновку судово-медичної експертизи, згідно з якими у потерпілого виявлено лише дві колото-різані рани та садна колінних суглобів. При цьому суд вказав про узгодженість пояснень ОСОБА_6 щодо механізму завдання ударів з даними такого висновку, а утворення саден, згідно з додатковою судово-медичною експертизою, можливе від ковзання по сходам. Також суд зазначив, що потерпілий обмовив ОСОБА_6 із помсти, а показання давав у вкрай важкому стані.

Однак колегія суддів вважає таке рішення сумнівним, оскільки при цьому залишились недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для правильного вирішення справи, та суд допустив суперечності у своїх висновках.

Так, із показань потерпілого вбачається, що за запрошенням ОСОБА_6 він увечері 7 серпня 2007 року залишився ночувати в квартирі останнього, однак коли він роздягнувся ОСОБА_6 став його бити та між ним виникла бійка. Відчувши біль у животі, ОСОБА_8 втратив свідомість, після чого виповз на сходовий майданчик та став кликати на допомогу (т. 1 а. с. 37-39). Лікарям швидкої допомоги ОСОБА_8 також пояснював, що отримав ножове поранення у ході бійки після спільного вживання алкогольних напоїв (т. 1 а. с. 135). Ці дані судом не враховані та належним чином не оцінені. Без наведення відповідних мотивів відхилені судом також дані судово-цитологічної експертизи про виявлення на алюмінієвій палиці слідів поту ОСОБА_6.

Крім того, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_6 діяв з метою захисту своїх прав, суд водночас визнав достовірними показання підсудного в судовому засіданні про те, що ОСОБА_8 сам упав на ніж. Однак, як вбачається з висновку додаткової судово-медичної експертизи № 3 від 13.01.2009 року спричинення проникаючої рани живота ОСОБА_8 за обставин, які вказував ОСОБА_6 в судовому засіданні, малоймовірні. До того ж, такі висновки суду виключають один одного, оскільки в першому випадку йдеться про стан необхідної оборони, а в другому – про необережний характер дій ОСОБА_6.

Отже, судом першої інстанції допущена неповнота судового слідства, яка ставить під сумнів рішення суду про виправдання

ОСОБА_6, а тому вирок суду підлягає скасуванню.

Під час апеляційного розгляду справи така неповнота не була усунута, а тому ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно ретельно проаналізувати всі зібрані у справі докази, які підтверджують чи спростовують обвинувачення, та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від

28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.