Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 січня 2011 року касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2009 року,

постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області від 26 листопада 2008 року порушено кримінальну справу щодо директора шахти "Межирічанська" Державного підприємства "Львіввугілля" ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно з постановою, директор шахти "Межирічанська" ДП "Львіввугілля" ОСОБА_5, будучи службовою особою та єдиним розпорядником коштів на підприємстві, в період з 1 квітня 2006 року по 1 квітня 2008 року умисно в порушення вимог п. 17.1 та 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ухилився від сплати податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1 243 209 грн., що є особливо великим розміром.

28 квітня 2009 року Галицький районний суд м. Львова, розглянувши скаргу ОСОБА_5 на цю постанову, скасував її та відмовив у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2009 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення, а постанову суду – без змін.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправомірність висновків суду про відсутність підстав до порушення кримінальної справи, просить скасувати судові рішення, а матеріали за скаргою направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали провадження за скаргою ОСОБА_5 та матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, доводи касаційного подання та заперечення на нього, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення.

Проте вказані вимоги апеляційним судом не виконано.

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_5, суд першої інстанції рішення про скасування постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 обґрунтував тим, що шахта "Межирічанська" не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом головного підприємства ДП "Львівугілля", податковим агентом. Окрім того, суд визнав, що розрахунки повноти й своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб підписані не ОСОБА_5

Не погоджуючись з указаною постановою суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій указував на безпідставність скасування судом постанови про порушення кримінальної справи з огляду на те, що відповідно до податкового законодавства та Положення про шахту "Межирічанська" державного підприємства "Львіввугілля" від 12 березня 2003 року податковий агент, яким є шахта "Межирічанська", зобов'язаний правильно нараховувати, відображати та сплачувати суми податків, а висновок суду про те, що підписи на окремих документах податкової звітності належать не ОСОБА_5, є передчасними, оскільки відповідні експертизи щодо їх достовірності не проводилися.

Крім того, в апеляції прокурор указував на невідповідність висновків суду про відсутність підстав до порушення кримінальної справи фактичним обставинам справи, так як судом не враховано та не проаналізовано зазначені в постанові слідчого дані дослідчої перевірки.

Виходячи з вимог закону, апеляційний суд повинен був ретельно вивчити й проаналізувати доводи, зазначені в апеляції прокурора, з урахуванням наявних у матеріалах даних із тим, щоб жоден із них не залишився без відповіді в ухвалі. Крім того, залишаючи постанову суду без змін, в ухвалі необхідно було навести обґрунтовані міркування, якими спростовуються викладені в апеляції доводи, і послатися на відповідні дані.

Разом із тим, в порушення вимог ст. 377 КПК України колегія суддів апеляційного суду в ухвалі зазначила лише частину цих доводів апеляції й не навела переконливих мотивів, на підставі яких визнала апеляцію необґрунтованою.

Так, колегія суддів обмежилася висновком про те, що постанова про порушення кримінальної справи винесена на підставі недостатньо з'ясованих обставин, без належного аналізу та оцінки приводів та підстав до порушення кримінальної справи, а прийняте слідчим рішення не відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

При цьому апеляційний суд не спростував доводи апеляції прокурора про те, що ОСОБА_5 як директор шахти "Межирічанська" може бути суб'єктом кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України та не навів аргументів, чому суд першої інстанції не врахував розцінені слідчим у постанові дані як підстави та приводи до порушення кримінальної справи для прийняття такого рішення.

Отже, апеляційна інстанція належним чином не перевірила доводи апеляції прокурора щодо наявності приводів та підстав до порушення кримінальної справи, у зв’язку з чим апеляційний розгляд за даною скаргою не можна визнати повним, всебічним та об’єктивним.

З огляду на вказане ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а матеріали за скаргою ОСОБА_5 – направленню на новий апеляційний розгляд, при якому необхідно врахувати викладене вище, доводи касаційного подання прокурора й прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке викласти в належному процесуальному документі.

З урахування допущених апеляційною інстанцією порушень закону при розгляді апеляції, колегія суддів на даній стадії не вбачає підстав для скасування постанови районного суду.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, –

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2009 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_5 направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.