Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 23 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2008 року щодо засудженої ОСОБА_1

зазначеним вироком суду

ОСОБА_1

яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кіровограді,

судиму 24.07.2006 року за ч.1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі з випробуванням із іспитовим строком 1 рік;

13.03.2007 року випробувальний термін змінено на відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік,-

засуджено за ч.2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно призначено 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

За ч.2 ст. 307 КК України ОСОБА_1 виправдана на підставі п.1 ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2008 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона на початку грудня 2006 року на ринку м.Новомиргорода у невстановленої слідством особи незаконно придбала 2, 5 стакана макової соломи, яку незаконно перевезла до місця свого проживання у будинок АДРЕСА_1 а в кінці березня 2007 року повторно перевезла її до місця свого тимчасового проживання в с.Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області і 6 квітня 2007 року у лісопосадці неподалік цього села незаконно виготовила з неї 15 см.куб. особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого з якого 2, 5 см. куб. вжила, а решту незаконно зберігала без мети збуту до виявлення та вилучення його працівниками міліції 7 квітня 2007 року під час затримання.

ОСОБА_1 виправдано за епізодами незаконного придбання, перевезення, зберігання і виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту та його збут повторно 23 березня та 6 і 7 квітня 2007 року особі під вигаданим прізвищем "ОСОБА_3" відповідно по 0, 032 гр. за 60 грн., 0, 082 гр. за 60 грн. та 0, 049 гр. за 50 грн..

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи висновки суду щодо фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України, ставить питання про скасування зазначеного вироку у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а саме безпідставним, на його думку, виправданням ОСОБА_1 за ч.2 с т.307 КК України (2341-14) , а також не зазначенням у вступній частині вироку кримінального закону - ч.2 ст. 307 КК України, у вчиненні якого обвинувачувалася підсудна органами досудового слідства, а у мотивувальній частині вироку судом не сформульовано обвинувачення за цією статтею, лише перераховано епізоди збуту наркотичних засобів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин та кваліфікації її дій за ч.2 ст. 309 КК України у поданні не оспорюються.

Згідно з вимогами кримінально-процесуального закону прийняте судом рішення має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи і їх сукупності.

Однак цих вимог закону місцевий та апеляційний суди при розгляді справи не дотрималися.

Приймаючи рішення про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 с т.307 КК України (2341-14) , місцевий суд мотивував це тим, що відповідно до постанови Ленінського районного суду м.Кіровограда від 13 березня 2007 року, якою задоволено подання начальника Кіровоградського МРВ КВІ Ленінського району УДДУ ПВП у Кіровоградській області, та замінено ОСОБА_1 випробувальний термін від відбування покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік та направлено її для відбування призначеного покарання, працівники міліції відповідно до постанови про проведення оперативних закупок з метою отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_1, доручили особі під вигаданим ім'ям ОСОБА_2здійснити три оперативних закупки (23.03.07 р., 6.04.07 р. та 7.04.07 р.). Таким чином працівники міліції спровокували ОСОБА_1 до вчинення зазначеного злочину. При цьому судові інстанції послалися на рішення Європейського суду з прав людини від 9 червня 1998 року по справі "Тейксера де Кастро проти Португалії" і п.1 ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, однак це посилання судових інстанцій, суперечить вимогам Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року (2135-12) , згідно з яким працівники міліції вправі проводити оперативно-розшукову діяльність (проводити контрольну та оперативну закупівлю товарів, предметів та речовин, заборонених для обігу у фізичних осіб) за наявності достатньої інформації, що потребує перевірки з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь.

Разом з тим, суд залишив поза увагою та не дав оцінки тому факту, що засуджена ОСОБА_1 під час досудового слідства визнавала свою вину у незаконному зберіганні та збуті наркотичних засобів, що й підтверджували свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Таким чином, при розгляді справи суд повинен був врахувати наведені фактичні обставини справи, дати їм належну правову оцінку та вирішити питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Крім того, суд, у порушення положень ст.ст. 333, 334 КПК України, у вступній частині вироку не вказав кримінальний закон, а саме ч.2 ст. 307 КК України, за якою ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення, вказавши лише ч.2 ст. 309 КК України, а також у мотивувальній частині вироку належно не сформулював обвинувачення, яке пред'явлено підсудній та визнано недоведеним.

Зазначені порушення норм кримінально-процесуального закону залишилися й поза увагою апеляційного суду при розгляді зазначеної справи в апеляційному порядку.

Отже, при розгляді справи суд допустив такі порушення чинного закону, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого належить проаналізувати всі докази у справі у їх сукупності та прийняти законне й обґрунтоване рішення, врахувати та перевірити доводи у касаційному поданні прокурора щодо правильності застосування кримінального закону та невідповідності мотивувальної частини вироку вимогам ст.ст. 333, 334 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2008 року щодо засудженої ОСОБА_1скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.