Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 23 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього.

Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 10 грудня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки;

за ч.1 ст. 175 КК України до позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки;

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки із покладенням певних обов'язків.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 4 березня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено - виключено з мотивувальної частини посилання на те, що засуджений погасив заборгованість по заробітній платі саме 1.08.2007 року. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що, будучи службовою особою, яка виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, обіймаючи посаду директора ПП "Хан", зловживаючи службовим становищем, протягом 2006-2007 років умисно не сплатив податки на прибуток, на додану вартість за постановою та наказом Господарського суду Львівської області від 15.06.2006 р. та 11.07.2006 р. за позовом ДПІ у Галицькому районі м.Львова до ПП "Хан" про стягнення податкового боргу, а також податок з власників транспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища та комунальний податок, в результаті чого станом на 11.07.2007 року до бюджету заборговано суму платежів в розмірі 71734,32 грн.

Крім того, в період з січня по червень 2007 року ОСОБА_1, в порушення ст.ст. 15, 16, 24 Закону України "Про оплату праці", умисно не виплатив працівникам підприємства заробітну плату більше, ніж за місяць, в розмірі 28886 грн. за наявності для цього коштів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього та закрити кримінальну справу на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю у його діях складу злочину. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, що потягло необґрунтоване засудження. Крім того, вказує на порушення вимог КПК України (1001-05) апеляційним судом, оскільки, обґрунтовуючи своє рішення, він послався на обставини, що не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а також виключив з вироку обставину, що пом'якшує покарання, чим погіршив становище засудженого.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Сухарєва О.М., який вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а судові рішення у справі - скасуванню з направленням справи на нове розслідування з таких підстав.

Як видно з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що будучи службовою особою, умисно не сплатив податки за постановою господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року в сумі 63999,04 грн., а також інші податки в сумі 7735,28 грн. Ці дії засудженого були кваліфіковані органом досудового слідства за ч.2 ст. 364 КК України, з такою кваліфікацією погодився і суд.

Однак, ні орган досудового слідства, ні суд не взяли до уваги, що, крім загальної норми, якою є ст. 364 КК України, Кримінальний кодекс України (2341-14) містить спеціальні норми, які передбачають відповідальність службових осіб за невиконання судового рішення та ухилення від сплати податків, і не обговорили питання про наявність у діях ОСОБА_1 ознак цих злочинів.

При цьому не з'ясовано, чи вживалися передбачені законом заходи для примусового виконання судового рішення щодо стягнення податкового боргу та які наслідки це мало, а також, чи немає у діяннях ОСОБА_1, пов'язаних з несплатою інших податків складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту ухвали видно, що апеляційний суд, визнавши правильним засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 364 КК України, послався на те, що він без згоди податкового органу розпорядився активами ПП "Хан", які перебували у податковій заставі. Однак, оскільки таке обвинувачення засудженому не пред'являлося, апеляційний суд, залишаючи вирок в цій частині без зміни, не міг вийти за межі обвинувачення, визнаного судом доведеними.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, а саме у безпідставній невиплаті заробітної плати працівникам ПП "Хан" більше, ніж за один місяць. Суд погодився з такою кваліфікацією.

При цьому ні органом досудового слідства, ні судом не з'ясовані всі обставини справи в цій частині обвинувачення.

Суд у вироку вказав, що наявність можливості у ОСОБА_1 для сплати заборгованості по зарплаті підтверджується відомостями про надходження коштів та витрату значних сум по ПП "Хан" на потреби підприємства в період за січень-лютий 2007 року. При цьому суд не звернув уваги, що з 15 січня 2007 року на рахунок підприємства було накладено арешт, а з 15 лютого 2005 року кошти з нього не знімалися (а.с. 36, 81-82). Крім того, не надано оцінку листу державної виконавчої служби (т.с.209) про те, що протягом 2007 року дозволу на використання коштів, які поступали на рахунок ПП "Хан", не надавалося. За таких обставин, належало з'ясувати, чи мав ОСОБА_1 реальну можливість у період з лютого по червень 2007 року здійснити виплату заробітної плати.

При цьому, на підтвердження правильності вироку суду першої інстанції апеляційний суд послався на показання державного виконавця Гальчишака про те, що він надавав дозвіл на використання рахунку ВАТ "Банк Універсальний" для виплати заробітної плати, однак, не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували ці показання. Разом з тим, з вироку видно, що судом першої інстанції протокол допиту свідка Гальчишака не досліджувався.

Також, апеляційний суд виключив з мотивувальної частини посилання на те, що засуджений погасив заборгованість по заробітній платі саме 1.08.2007 року, однак, при цьому не надав оцінки наявності у матеріалах справи видаткових касових ордерів (а.с.180-185) про погашення заборгованості по заробітній платі, які датовані саме 1.08.2007 року. Натомість, розглядаючи справу за апеляцією засудженого, апеляційний суд в порушення вимог п.4 ч.1 ст. 373 КК України виключив з вироку посилання, на обставину, що пом'якшує покарання.

За таких обставин слід зазначити, що як орган досудового слідства, так і суд першої та апеляційної інстанції допустили такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, через які вирок щодо ОСОБА_1 не можна вважати законним, обґрунтованим та справедливим. Тому згідно зі ст.ст. 370, 398 КПК України судові рішення в справі підлягають скасуванню, а справа направленню на нове розслідування, під час якого необхідно встановити всі обставини справи і на підставі об'єктивного аналізу зібраних доказів прийняти обґрунтоване рішення щодо наявності чи відсутності складу злочину у діях ОСОБА_1 та надати їм правильну юридичну оцінку.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Сихівського районного суду м.Львова від 10 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.