Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 січня 2008 року та за касаційними поданнями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу та окрему ухвалу зазначеного апеляційного суду,

вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця смт. Поліське Київської області,

жителя смт. Баришівка Київської області,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 січня 2008 року зазначений вирок залишено без зміни.

Вказаним судом також винесено окрему ухвалу на адресу прокурора Київської області щодо незаконної позиції прокурора Чупринської Є.М., яку вона висловила під час апеляційного розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_1

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 18.11.2006 р., приблизно о 23 годині поблизу кафе-бару "Наталі", розташованого на вул. Леніна у с. Селичівка Баришівського району, на ґрунті неприязних стосунків, в ході бійки з потерпілим ОСОБА_2, умисно наніс останньому численні удари руками в голову, від чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на неправильне застосування кримінального закону. З цих підстав просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційних поданнях ставляться питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки апеляційний розгляд справи відбувся без прокурора, а також про скасування окремої ухвали зазначеного суду як необґрунтованої.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити касаційне подання та касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданнях та скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтуються на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах. Зокрема, показаннях засудженого, який не заперечував того, що під час бійки з потерпілим завдав останньому удар рукою по голові, від якого той впав на асфальтову доріжку; показаннях потерпілого ОСОБА_2, який підтвердив, що між ним та засудженим відбулася бійка, під час якої ОСОБА_1 вдарив його рукою по голові, від чого він впав та втратив свідомість; показаннях свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших, які повністю співпадають з показаннями потерпілого щодо обставин заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Крім того, винність ОСОБА_1 підтверджується висновками судово-медичної експертизи щодо тяжкості тілесних ушкоджень та механізму їх заподіяння. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 пояснив, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження вірогідніше всього могли виникнути не від падіння на асфальт, а саме від удару по голові.

Доводи засудженого про відсутність у нього умислу на заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому спростовуються наведеними вище доказами, а також показаннями свідків про те, що коли засуджений ОСОБА_1 наносив удари потерпілому, останній відступав та захищався, не завдаючи при цьому ударів.

Враховуючи зазначене, судом було правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України.

Покарання ОСОБА_1 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних щодо особи засудженого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи касаційний подань прокурора щодо незаконності ухвали апеляційного суду по справі ОСОБА_1 та окремої ухвали цього ж суду є безпідставними.

Як убачається з проведеної апеляційним судом Київської області службової перевірки, кримінальна справа за апеляцією захисника ОСОБА_7 на вирок щодо ОСОБА_1 була призначена Баришівським районним судом до розгляду в даному апеляційному суді на 23 січня 2008 року, про що, відповідно до вимог ст. 354 КПК України, було повідомлено учасників процесу та Баришівського міжрайонного прокурора.

21 грудня 2007 року дана кримінальна справа надійшла до апеляційного суду та зареєстрована в журналі кримінальних справ.

Протягом часу перебування даної справи в суді апеляційної інстанції жодних клопотань про ознайомлення з нею, в тому числі й з боку прокурора, не надходило. Будь-яких заяв про неможливість ознайомлення з цією справою прокурорами, в тому числі і прокурором Чупринською Є.М., до канцелярії суду або керівництва судової палати з кримінальних справ не подавалося.

Клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з не ознайомленням із нею надійшло від прокурора Чупринської Є.М. лише 23 січня 2008 року, тобто в день розгляду справи в суді. Колегією суддів було надано можливість прокурору ознайомитися з матеріалами справи, для чого пропонувалося зробити перерву на кілька годин. Однак, прокурор Чупринська Є.М. відмовилася від ознайомлення з матеріалами справи, мотивуючи це необхідністю узгодити правову позицію по підтриманню обвинувачення з заступником прокурора Київської області.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, прокурор Чупринська Є.М. була присутня в судовому засіданні при розгляді даної справи, тому колегія суддів вважає, що твердження прокурора про те, що справа розглядалася без її участі, є безпідставним.

Окрема ухвала апеляційного суду винесена відповідно до вимог закону, оскільки дії прокурора Чупринської Є.М. не відповідали вимогам закону, про що правильно зазначено в даній ухвалі. Рішення суду про винесення окремої ухвали є обґрунтованим, прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та не стосується правової позиції прокурора у справі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2007 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 та окрему ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 січня 2008 року - без зміни.