Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 21 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2008 року,

вироком Золочівського районного суду Харківської області від 22 червня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Феськи Золочівського району Харківської області, жителя с. Довжик того ж району, раніше судимого:

1. 14.02.1996 р. за ч.4 ст. 81, ст. 44 КК України на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України на 1 рік;

2. 11.03.1997 р. за ч.2 ст. 140, ст. 43 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 22.08.1998 р. на 1 рік 20 днів;

3. 29.03.2000 р. за ч.2 ст. 142 КК України на 5 років позбавлення волі;

4. 23.05.2006 р. за ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки і позбавленням на 1 рік права керувати транспортними засобами, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 1000 грн.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України постановлено вирок Золочівського районного суду Харківської області від 23.05.2006 р. виконувати самостійно.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху за таких обставин.

Близько 15 год. 30 хвилин 25 березня 2007 року ОСОБА_1, керуючи мотоциклом МТ-10 і рухаючись зі швидкістю 50 км на годину по дорозі Довжик - Золочів з пасажиром ОСОБА_2 на задньому сидінні, на вул. Зеленій села Довжик порушив п.п. 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, не впорався з управлінням мотоциклом, виїхав на зустрічну смугу дороги, де вчинив наїзд на автомобіль ВАЗ-21101, який стояв на узбіччі, в результаті чого пасажиру мотоцикла ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком апеляційного суду Харківської області 24 вересня 2008 року за апеляцією прокурора вирок Золочівського районного суду Харківської області від 22 червня 2007 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано і постановлено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням на 3 роки права керувати транспортними засобами, а на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням на 3 роки права керувати транспортними засобами.

У касаційному поданні та доповненнях до нього прокурор зазначає, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки позбавив ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами, якого його вже було позбавлено вироком Золочівського районного суду Харківської області від 23.05.2006 р. За цих підстав просить про зміну вироку та виключення з нього призначення додаткового покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а в частині додаткового покарання, відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, призначити ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на однобічність і неповноту досудового і судового слідства. За цих підстав просить про скасування вироку апеляційного суду та постановлення нового судового рішення, не пов'язаного з реальним позбавленням волі, оскільки ним повністю сплачено потерпілому ОСОБА_2 грошові кошти за спричинену останньому шкоду, а сам потерпілий просив не позбавляти його, ОСОБА_1, волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка касаційне подання не підтримала та заперечувала проти доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання та скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених у вироку обставин зроблено на підставі сукупності досліджених судом доказів, та підтверджуються, зокрема: показаннями самого засудженого ОСОБА_1, який повністю визнав свою вину у інкримінованому йому злочині; показаннями потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин дорожньо-транспортної події; показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4; висновками судово-медичних експертиз; протоколом огляду місця події та іншими доказами, яким у вироку дано належну оцінку.

За таких обставин дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України.

Доводи засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічність і неповноту досудового і судового слідства є безпідставними, оскільки вивченням матеріалів справи даних, які б давали підстави вважати, що у справі допущені порушення, які тягнуть скасування вироку, не встановлено.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України. При його обранні суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, дані про особу ОСОБА_1, а також обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Посилання прокурора на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні додаткового покарання є необґрунтованим, оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 71 КК України призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду Харківської області щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, а тому касаційне подання та касаційна скарга є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.