Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду.

За вироком апеляційного суду Львівської області від 30 грудня 2008 року

засуджений за п.п. 7,12 ч.2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі. У строк відбуття покарання суд зарахував перебування ОСОБА_1 під вартою з 6 березня 2004 року по 8 серпня 2006 року.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 6 березня 2004 року, близько 5 години ранку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які за вчинення цього ж злочину засуджені вироком апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2008 року, а також двома іншими особами, справу щодо яких виділено в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, з хуліганських мотивів, він скоїв умисне вбивство потерпілого ОСОБА_5 при встановлених судом та зазначених у вироку обставинах.

Зокрема, як встановив суд, під час руху маршрутним таксі № 52 між потерпілим ОСОБА_6. та ОСОБА_7 виник конфлікт, оскільки потерпілий, переміщуючись по салону, наступив їй на ногу. ОСОБА_8. та інші указані у вироку особи, збили ОСОБА_9. з ніг і продовжили його бити лежачого. Коли ОСОБА_5., застосовуючи газовий пістолет, намагався заступитись за ОСОБА_9., засуджений ОСОБА_8. разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими зазначеними у вироку особами, діючи узгоджено, витягли ОСОБА_5 з салону автобуса на вулицю біля мосту поблизу готелю "Сихів" на вул. Сихівській у м. Львові, вибили у нього з рук пістолет і, з метою вчинення умисного вбивства, почали бити потерпілого у різні частини тіла ногами. Коли потерпілий упав, вони продовжили його побиття ногами, у тому числі по голові. В результаті таких дій ОСОБА_1 та інших указаних у вироку осіб від отриманих тілесних ушкоджень смерть потерпілого настала на місці події.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на відсутність доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення вбивства ОСОБА_5, просить вирок суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. У той же час, захисник зазначає у своїй скарзі, що ОСОБА_8. за вчинення неправомірних дій стосовно ОСОБА_5 вже відбув покарання, оскільки за вироком суду був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 КК України. Крім того, захисник вважає, що формулюючи у вироку зміст обвинувачення щодо ОСОБА_1, суд вийшов за межі того обвинувачення, яке йому було пред'явлено на досудовому слідстві.

Аналогічного змісту доводи та прохання викладені у касаційній скарзі засудженого. Додатково засуджений указує на те, що свідки ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11. та ОСОБА_12., показання яких суд визнав доказами його винуватості, під час досудового слідства змушені були дати такі показання в результаті застосування до них незаконних заходів.

На касаційні скарги захисника та засудженого подані заперечення від прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого та його представника, у яких перелічені учасники судового розгляду зазначають про законність та обґрунтованість постановленого щодо ОСОБА_1 вироку, у зв'язку з чим просять залишити цей вирок без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого, які підтримали подані скарги, висновок прокурора про законність та обґрунтованість вироку і відсутність підстав для задоволення скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах захисника та засудженого доводи, колегія суддів вважає, що їх скарги задоволенню не підлягають.

В результаті перевірки матеріалів справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що викладені у вироку суду першої інстанції висновки стосовно винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину при зазначених у вироку обставинах відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Із показань самого засудженого видно, що він був учасником інциденту, у ході якого було побито потерпілого ОСОБА_5 Не заперечував засуджений і того, що під час цих подій він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Стосовно показань засудженого про його непричетність до вбивства потерпілого і про те, що причиною побиття ОСОБА_5 була необхідність захисту від застосування потерпілим пістолета, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх неправдивими, спрямованими на те, щоб уникнути відповідальності за скоєне, навівши відповідні мотиви у вироку.

Так, із змісту показань свідків ОСОБА_7., ОСОБА_10, ОСОБА_11. та ОСОБА_12., даних ними як у судовому засіданні, так і під час досудового слідства, видно, що разом з ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_3., ОСОБА_14 та ОСОБА_4, в ніч з 5 на 6 березня 2004 року, вони святкували день народження. Під ранок всі разом вони повертались додому маршрутним таксі. У салоні таксі під час руху між ОСОБА_7. та незнайомим їм раніше потерпілим ОСОБА_6. виник конфлікт, у який втрутились спочатку ОСОБА_14, а потім інші і почали бити ОСОБА_9. Потерпілий ОСОБА_5., знайомий ОСОБА_9., намагався припинити конфлікт, погрожуючи пістолетом. Але його теж стали бити, а потім витягли із салону таксі і продовжили побиття потерпілого на вулиці. Зокрема, на вулиці лежачого ОСОБА_5 ногами били ОСОБА_13, ОСОБА_8., ОСОБА_14, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. При цьому, ні указані, ні інші допитані у судовому засіданні свідки не підтвердили наявність реальної загрози життю чи здоров'ю пасажирів таксі в результаті застосування ОСОБА_5 газового пістолета.

Приймаючи до уваги те, що з моменту події злочину минуло декілька років та враховуючи зміст показань перелічених свідків у судовому засіданні, суд першої інстанції, у тому числі, за клопотанням прокурора, прийняв правильне рішення про необхідність оголошення показань, даних ними на досудовому слідстві. Підтверджуючи достовірність оголошених показань, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_11. та ОСОБА_12. заперечували застосування до них незаконних заходів з боку працівників органів досудового слідства.

Про тиск з боку працівників міліції у судовому засіданні заявив свідок ОСОБА_10, посилаючись на те, що його примусово доставили з дому до міліції і допитали. Разом з тим, після оголошення у судовому засіданні його показань як підозрюваного, даних ним 6 березня 2004 року, він підтвердив їх достовірність, у тому числі про те, що він бачив, як на вулиці ОСОБА_3., ОСОБА_13, ОСОБА_8. та ОСОБА_14 спочатку били потерпілого руками, а потім продовжували його бити лежачого ногами.

При таких обставинах наведені у скарзі засудженого доводи про те, що свідки ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11. та ОСОБА_12. під час досудового слідства свої показання давали під примусом з боку працівників міліції, колегія суддів не може розцінити як підставу для визнання неправильними викладені у вироку висновки суду, з посиланням на показання цих свідків, про причетність ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_5

Дані висновку судово-медичної експертизи свідчать про те, що на трупі ОСОБА_5 були виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита травма голови у виді крововиливів під оболонку та речовину головного мозку з проривом крові у шлуночки головного мозку; підшкірні крововиливи на м'яких покровах голови в лівій скроневій, потиличній, правих скронево-потиличних ділянках, синець у лівій навколоорбітальній ділянці; підшкірні крововиливи у лівій виличній та завушній ділянках з саднінням в лівій виличній ділянці; одне садно в правій вилично-скроневій ділянці а також крововиливи на слизовій оболонці внутрішньої поверхні верхньої губи і поверхнева забійна рана нижньої губи; підшкірний крововилив на внутрішній поверхні правого стегна і одне садно на передній поверхні правої гомілки. Смерть ОСОБА_5 настала в результаті заподіяння указаної тупої закритої черепно-мозкової травми.

Приймаючи до уваги встановлені по справі обставини виникнення інциденту між потерпілим і ОСОБА_1 та іншими учасниками указаної у вироку події, колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим по справі доказам викладені у вироку суду першої інстанції висновки щодо хуліганських мотивів дій засудженого та інших указаних у вироку осіб.

З врахуванням наведених даних щодо локалізації тілесних ушкоджень, завданих потерпілому за участю ОСОБА_1, більшість яких сконцентровані на життєво важливій ділянці - голові, а також встановлені по справі дані щодо узгодженості дій ОСОБА_1 та інших осіб по відношенню до потерпілого, якого вони силоміць витягли із салону таксі на вулицю, звалили його на проїзну частину і продовжили бити лежачого ногами, також обґрунтованими є викладені у вироку висновки суду першої інстанції про спрямованість дій ОСОБА_1 на позбавлення потерпілого життя, вчинене за попередньою змовою з іншими, зазначеними у вироку особами.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за п.п. 7,12 ч.2 ст. 115 КК України є правильною.

Таким же чином кваліфікував апеляційний суд Львівської області неправомірні дії ОСОБА_3. та ОСОБА_4 за вироком від 29 травня 2008 року, яких теж визнав винуватими в умисному вбивстві ОСОБА_5, вчиненому за попередньою змовою з іншими особами.

Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України. Підстав для пом'якшення засудженому покарання не встановлено.

Як видно із змісту мотивувальної частини оскаржуваного вироку, формулюючи визнане доведеним обвинувачення ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що насильство до ОСОБА_5 було застосоване тоді, коли потерпілий намагався заступитись за збитого з ніг ОСОБА_9. Лише після цього засуджений та інші особи, діючи узгоджено, витягли ОСОБА_5 із салону, вибили з його рук пістолет і почали бити потерпілого. Таке формулювання обставин події відповідає висновкам, викладеним в пред'явленому ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинуваченні.

У зв'язку з цим, посилання захисника у своїй скарзі на те, що при формулюванні у вироку обставин вчинення ОСОБА_1 злочину суд першої інстанції вийшов за межі пред'явленого йому органом досудового слідства обвинувачення, колегія суддів вважає безпідставними.

Юридично безпідставними є доводи захисника про те, що ОСОБА_8. за вчинення неправомірних дій стосовно ОСОБА_5 вже відбув покарання, оскільки за вироком суду він був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 КК України, за що перебував у місцях позбавлення волі.

Із матеріалів даної справи вбачається, що вирок Сихівського районного суду м. Львова від 25 квітня 2005 року, за яким ОСОБА_14, ОСОБА_3., ОСОБА_13 та ОСОБА_8. були визнані винуватими у вчиненні неправомірних дій щодо ОСОБА_5 і засуджені до позбавлення волі за ч.2 ст. 121 КК України, був скасований ухвалою касаційного суду від 28 листопада 2006 року, а справу - направлено прокурору для проведення додаткового розслідування.

Разом з тим, як видно із змісту оскаржуваного вироку, час перебування ОСОБА_1 під вартою з 06 березня 2004 року по 08 серпня 2006 року суд першої інстанції обґрунтовано зарахував у строк відбуття покарання.

Не відповідають даним протоколу судового засідання посилання засудженого у своїй скарзі на порушення його права на захист у зв'язку з розглядом судом справи за відсутності захисника. Ознайомившись з протоколом судового засідання з участю захисника, засуджений ОСОБА_8. з цього приводу ніяких зауважень щодо неправильності або неповноти протоколу не подавав.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований вирок по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Львівської області від 30 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.