Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 червня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Бахчисарай

Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим,

громадянина України,

раніше судимого Бахчисарайським районним судом Автономної Республіки Крим: 1) за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 142, ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 215-3 КК України 1960 року на 9 років позбавлення волі; 2) 26 лютого 2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, -

засуджено за ч. 1 ст. 153 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 152 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі частин 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1. визначено 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене за вироком Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2007 року і остаточно ОСОБА_1. призначено 6 років позбавлення волі. В цей строк покарання за сукупністю злочинів зарахований повністю строк відбутого покарання за попереднім вироком у виді 2 місяців 14 днів позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_2. на відшкодування моральної шкоди 1 500 грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 7 листопада 2005 року приблизно о 3 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до своєї знайомої ОСОБА_3. у квартиру АДРЕСА_1. Виявивши, що ОСОБА_3. у квартирі немає, а є лише ОСОБА_2., маючи умисел на зґвалтування останньої, ОСОБА_1, долаючи опір потерпілої шляхом фізичного насильства, штовхнув ОСОБА_2. на ліжко, після чого почав її душити руками, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я, внаслідок чого ОСОБА_2. втратила свідомість, а ОСОБА_1, використовуючи безпорадний стан потерпілої, задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, а потім зґвалтував її.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1., порушує питання про зміну постановленого щодо нього вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому посилається на те, що місцевий суд, постановивши щодо ОСОБА_1. вирок та приєднавши при цьому до призначеного покарання частково невідбуте покарання за попереднім вироком, порушив вимоги ч ст. 14 Європейської Конвенції "Про видачу правопорушників" (1957 року), оскільки видана особа не може засуджуватись ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана. У зв'язку із чим прокурор вважає, що з вироку суду підлягає виключенню призначення ОСОБА_1. покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 9 Конституції України ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" (1906-15) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Статтею 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 року, ратифікованої Верховною Радою України згідно із Законом України від 16 січня 1998 року № 43/98-ВР (43/98-ВР) , передбачено, що видана особа не може переслідуватися та засуджуватися ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.

Як убачається з матеріалів справи, 19 грудня 2005 року було порушено кримінальну справу № 10501240045 за фактом насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчиненого щодо ОСОБА_2., за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України (т. 1 а. с. 1).

Під час проведення досудового слідства було встановлено, що потерпіла на момент вчинення злочину не досягла 18-річного віку, у зв'язку із чим слідчим 10 березня 2006 року було винесено постанову про перекваліфікацію дій з ч. 1 на ч. 2 ст. 153 КК України (т. 1 а. с. 3).

16 січня 2007 року прокурором Бахчисарайського району винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, та її об'єднання з кримінальною справою № 10501240045 (т. 1 а. с. 4).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 31 жовтня 2005 року вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, у зв'язку із чим 14 листопада 2005 року щодо нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. 23 грудня 2005 року досудове слідство по даній справі було призупинено на підставі п. 1 ст. 206 КПК України, а обвинувачений ОСОБА_1 був оголошений у розшук. За результатами розшуку ОСОБА_1. було затримано 30 квітня 2006 року працівниками ЛУВС станції "Москва-Курськ" Московської області Російської Федерації. Згідно з клопотанням Бахчисарайського РВ в грудні 2006 року ОСОБА_1. було видано правоохоронними органами Російської Федерації по кримінальній справі, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Вироком Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2007 року ОСОБА_1. було засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1. вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України до його видачі Російською Федерацією Україні для притягнення його до кримінальної відповідальності за грабіж, Генеральною прокуратурою України було направлено запит до Російської Федерації про доповнення обвинувачення щодо ОСОБА_1., на що Генеральною прокуратурою Російської Федерації було дано згоду про притягнення ОСОБА_1. за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України (т. 1 а. с. 217-219).

Отже, оскільки органами досудового слідства була отримана згода Російської Федерації на притягнення ОСОБА_1. як за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, так і за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, то, з урахуванням положень ч. 1 ст. 66 Конвенції про правову допомогу та правовідносини по цивільним, сімейним, кримінальним справам, суд при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1. за сукупністю злочинів обґрунтовано застосував ч. 4 ст. 70 КК України й згоди Російської Федерації на це не потребувалось.

Керуючись статтями 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок Бахчисарайського районного суду автономної Республіки Крим від 5 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 29 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 - б е з з м і н и.