Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 14 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою заявника ОСОБА_1,

вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 грудня 2007 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Зубрешти Страшенського району (Республіка Молдова), мешканця міста Кишинева (Республіка Молдова), такого, що не має судимості, -

засуджено за ч. 1 ст. 201 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією предметів контрабанди.

На підставі вимог ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Судом вирішено долю речових доказів у справі.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_2 не переглядався.

ОСОБА_2 визнано судом винним і засуджено за те, що він 26 жовтня 2007 року через Ужгородську митницю, що розташовувалася в місті Ужгороді по вулиці Собранецькій, 20, перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів на загальну суму 352 328 гривень.

Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 березня 2008 року за заявою ОСОБА_1 було вирішено долю речових доказів - грошей у сумі 32 500 євро, вилучених у ОСОБА_2 під час його затримання. Постановлено обернути зазначені кошти у дохід держави, оскільки вони набуті засудженим злочинним шляхом.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2008 року зазначену постанову суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі заявника ОСОБА_1 порушується питання про скасування постановлених у справі постанови місцевого суду про вирішення долі грошей та ухвали апеляційного суду. Свою вимогу він обґрунтовує тим, що суд без достатнього врахування усіх обставин справи постановив своє рішення і не взяв до уваги, що він є добросовісним набувачем, ОСОБА_2 отриманими від нього грошима розпорядитися не міг, оскільки того відразу було затримано. Тому просить ухвалити рішення про повернення йому грошей, якими він розраховувався з ОСОБА_2 за придбання товару.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Саленка І.В. про необхідність скасування зазначених судових рішень з закриттям провадження у справі, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Виходячи із вимог ст. 324 КПК України судом при постановленні вироку вирішується, зокрема, питання про долю речових доказів, в тому числі й грошей, цінностей інших речей, здобутих злочинним шляхом. Як убачається із справи, Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у своєму вироку від 25 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2 вирішив долю речових доказів у справі: документи про матеріальні цінності повернуто володільцю ТОВ"Елісіо" міста Кишинева (Республіка Молдова), газові лічильники в кількості 828 штук повернуто володільцю ТОВ"Елісіо" міста Кишинева (Республіка Молдова), вилучений автомобіль повернуто власникові ОСОБА_3 Також при призначенні ОСОБА_2 покарання було застосовано обов'язкову конфіскацію предметів контрабанди - газових лічильників. Доля речових доказів - грошей, які було вилучено під час затримання ОСОБА_2, судом вирішено не було і за вироком суду їх не було визнано коштами, які здобуті злочинним шляхом.

Відповідно до вимог ст. 409 КПК України, суд вправі розглядати питання про всякого роду сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про повернення йому грошових коштів, які, за його твердженням, були його особистими і якими він розрахувався з ОСОБА_2 за придбаний товар. Розглянувши заяву ОСОБА_1 в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України, суд зазначив, що грошові кошти отримані ОСОБА_2 злочинним шляхом у результаті розрахунку за контрабандний товар, а тому є коштами, які засуджений здобув злочинним шляхом. Таким чином суд фактично встановив наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 цивільно-правових відносин на ґрунті укладення договору купівлі-продажу, і визнав належність отриманих грошей ОСОБА_2 Однак, згідно з вимогами ст. 81 КПК України, при вирішенні питань про речові докази, спір про належність речей, що підлягають поверненню, про що порушував у своїй заяві питання ОСОБА_1, в порядку кримінального судочинства не вирішуються. Дане питання має вирішуватися судом в порядку цивільного судочинства.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що ст. 201 КК України передбачає кримінальну відповідальність за контрабанду, тобто незаконне переміщення товарів через митний кордон України. Однак цей закон не передбачає кримінальної відповідальності за продаж товарів, які ввезені як контрабанда. Тобто, факт продажу лічильників у даному випадку перебуває поза межами обвинувачення, за яке засуджено ОСОБА_2 Не враховано судом і те, що кримінально-процесуальним законодавством не передбачено можливості вирішення заяв осіб, які є свідками у справі, про долю речових доказів та їх повернення. Отже, місцевий суд не повинен був розглядати таку заяву ОСОБА_1 по суті.

Таким чином Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська було неправильно застосовано норми кримінально-процесуального законодавства, і колегія суддів вважає що ці порушення є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення за скаргою. Тому постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з наведених вище підстав. Апеляційний суд Дніпропетровської області зазначених порушень закону не виправив, тому підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

Через те, що постанова і ухвала підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заявника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2008 року, винесених за заявою ОСОБА_1, скасувати, провадження у справі за заявою ОСОБА_1 - закрити.