розглянула у судовому засіданні у м. Києві 14 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2., цивільних позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представника потерпілого ОСОБА_2. - ОСОБА_3. на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10 червня 2008 року.

Вироком місцевого суду

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Новий Світ Старобешівського

району Донецької області,

жителя м. Южноукраїнськ

Миколаївської області,

такого, що не має судимості

в силу ст. 89 КК України.

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Постановлено стягнути:

- із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. 3 450 грн. заподіяної матеріальної шкоди;

- ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7., у солідарному порядку, на користь ОСОБА_2. 50 000 грн. заподіяної моральної шкоди;

- із ОСОБА_1 у доход держави 1 383 грн. судових витрат.

Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 червня 2008 року апеляції цивільних відповідачів ОСОБА_7. та ОСОБА_6 задоволено, апеляції засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_2. задоволено частково. Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 березня 2008 року в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Як визнав суд, 3 листопада 2006 року, приблизно о 6 годині 30 хвилин, ОСОБА_1., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ЗАЗ "ДЕУ", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись автодорогою М-23 "Ульянівка-Миколаїв" в межах м. Южноукраїнська, проявив неуважність до дорожньої ситуації, відволікся від керуванням транспортним засобом, не вибрав швидкість, яка забезпечувала б безпеку руху автомобіля, не контролював рух автомобіля в межах проїжджої частини дороги, не врахував ширину проїжджої частини та габарити авто, виїхав на смугу зустрічного руху та без гальмування вчинив наїзд на автомобіль "КАМАЗ-54112". Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ЗАЗ "ДЕУ" ОСОБА_9. отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла.

У касаційній скарзі, як убачається із її змісту, засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Засуджений вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки автомобілем ЗАЗ "ДЕУ" керувала ОСОБА_9. Вказує, що у справі порушено вимоги кримінально-процесуального закону.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2., цивільні позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник потерпілого ОСОБА_2. - ОСОБА_3. просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на досудове слідство. Потерпілий, представник потерпілого та цивільні позивачі вважають, що у дорожньо-транспортній пригоді винен у тому числі й водій автомобіля "КАМАЗ" ОСОБА_10., досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно. Вважають, що дії винних осіб мають бути кваліфіковані за ст. 115 КК України.

ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3. у скарзі вказують, що у справі істотно порушено кримінально-процесуальний закон. Крім того, вони вважають незаконним рішення апеляційного суду про направлення справи в частині вирішення цивільних позовів на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг засудженого, потерпілого, цивільних позивачів та представника потерпілого, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Касаційна скарга цивільних позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розгляду не підлягає, оскільки, відповідно до п. 8 ч.2 ст. 384 КПК України, цивільні позивачі мають право оскаржувати судові рішення у касаційній інстанції лише в частині, що стосується вирішення цивільного позову. Однак, ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 червня 2008 року справу в частині вирішення цивільного позову направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на сукупності зібраних доказів, яким суд дав належну оцінку та підставно поклав в основу обвинувального вироку, і є правильним.

Посилання засудженого на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за кермом автомобіля ЗАЗ "ДЕУ" знаходилася потерпіла, спростовані зібраними та належним чином оціненими доказами у справі. А саме, із показань засудженого, які він давав на досудовому слідстві і які узгоджуються із іншими доказами у справі, убачається, що саме він керував автомобілем та з його вини сталося ДТП.

Доводи засудженого щодо перебування потерпілої за кермом, спростовані даними, що є у протоколі огляду місця події, висновках судово-медичних експертиз та поясненнях судово-медичного експерта Косицького С.Є.

Із наведених доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку, убачається, що характер та локалізація виявлених у ОСОБА_9. тілесних ушкоджень вказують на те, що під час ДТП вона знаходилася на передньому пасажирському сидінні, а виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження свідчать про перебування його за кермом автомобіля.

Крім того, винність ОСОБА_1 у вчиненні ДТП стверджується й показаннями свідків ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., потерпілого ОСОБА_2. та інших.

З огляду на наведене, вважати, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведена, і так само, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, немає підстав.

Позбавлені підстав й посилання потерпілого, цивільних позивачів та їх представника про причетність до вчинення злочину свідка ОСОБА_10.

Як убачається із висновку автотехнічної експертизи, у діях водія "КАМАЗа" ОСОБА_10. не убачається порушень Правил дорожнього руху України і він не мав технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем ЗАЗ "ДЕУ".

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України, сумнівів не викликає.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу, належним чином перевірив та спростував усі доводи засудженого, потерпілого і його представника, аналогічні доводам касаційних скарг. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

Даних про те, що у справі істотно порушено кримінально-процесуальний закон, у тому числі й щодо вимог ст. 87 КПК України, не встановлено.

Призначене ОСОБА_1 покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому, суд належним чином урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який судимості не має, характеризується позитивно, обтяжуючу покарання обставину (вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння).

Належним чином умотивувавши своє рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо обрання винному міри покарання у виді позбавлення волі на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. Підстав для пом'якшення покарання не знайдено.

Що стосується посилання потерпілого і його представника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував вирок у частині вирішення цивільного позову, то відповідно до чинного кримінально-процесуального закону (ст. 383 КПК України), рішення у цій частині не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційних скарг, керуючись ст. 394 КПК України колегія суддів,

у задоволенні касаційних скарг засудженому ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_2, цивільним позивачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представнику потерпілого ОСОБА_2. - ОСОБА_3. - відмовити.

головуючого	Вус С.М.,
суддів	Кліменко М.Р., Прокопенка О.Б.,