Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 14 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2008 року щодо ОСОБА_1,

Постановою суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Кіровограда,

такого, що не має судимості

за вчинення суспільно-небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 185 КК України звільнено від кримінальної відповідальності із застосуванням примусового заходу виховного характеру - передано його під нагляд матері ОСОБА_2.

В апеляційній інстанції справа щодо ОСОБА_1 не оскаржувалася.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 30 серпня 2007 року, приблизно о 12 годині, за попередньою змовою із ОСОБА_3 та ОСОБА_4., засудженими за цей злочин вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2008 року, через вікно проникли у будинок АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно на загальну суму 2 510 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_5. матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 1 вересня 2007 року, приблизно 0 15 годині, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_3, засудженим за цей злочин вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2008 року, із території автостоянки "Алпа" на вул. Волкова, 13 у м. Кіровограді, повторно, таємно викрали мопед "Сузукі", вартістю 2 500, який належить ОСОБА_6

У касаційному поданні прокурор просить судове рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд неправильно застосував кримінальний закон, не вказавши на який термін встановлено примусовий захід виховного характеру. Крім того, прокурор вважає, що до неповнолітнього ОСОБА_1 слід застосувати інші заходи виховного характеру, передбачені ст. 105 КК України, оскільки, на думку прокурора, батьки ОСОБА_1 не мають достатнього впливу на неповнолітнього.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що підстав для призначення справи до розгляду у касаційному порядку, із дотриманням вимог ст. 389 КПК України, немає.

ОСОБА_1 не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки, у судовому засіданні детально розповів про обставини вчинення суспільно небезпечного діяння, визнав себе винним та щиро розкаявся.

За таких обставин рішення місцевого суду про можливість закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та застосування до нього примусового заходу виховного характеру, передбаченого п.3 ч.2 ст. 105 КК України, є підставним.

Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону щодо не встановлення строку нагляду, передбаченого п.3 ч.2 ст. 105 КК України, то як убачається із постанови Кіровського районного суду від 22 вересня 2008 року (а.с.380), винесеної в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, ОСОБА_1 передано під нагляд матері на строк один рік.

Твердження прокурора про те, що суд безпідставно застосував примусовий захід виховного характеру саме у виді передачі ОСОБА_1 під нагляд матері, не можна визнати обґрунтованим.

Зі справи видно, що ОСОБА_1 навчається у середній школі, проживає у повній сім`ї, його батьки не позбавленні батьківських прав. Дані про те, що мати неповнолітнього - ОСОБА_2 не здатна позитивно впливати на сина через свою поведінку чи з інших причин, у справі відсутні.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання заступнику прокурора Кіровоградської області, відмовити.