Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні 14 квітня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 24 грудня 2008 року,

вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироками від 1.10.2001 р. за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого на підставі акту амністії 29.09.2003 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 8 місяців 17 днів; вироком від 30.01.2006 р. за ч. 3 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі,

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією усього індивідуального майна,

- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення на строк 14 років з конфіскацією усього індивідуального майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань постановлено призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією усього індивідуального майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання вказаного покарання та покарання, призначеного за вироком від 30 січня 2006 року постановлено призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією усього індивідуального майна.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 26 грудня 2004 року, близько 15-16 год., з метою розбійного нападу на ОСОБА_2 проникнув до її будинку АДРЕСА_1. При цьому у нього виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_2 з корисливих мотивів з метою заволодіння її майном. Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_1 здавлював шию ОСОБА_2 шарфом до моменту настання смерті потерпілої. Після цього ОСОБА_1 обшукав будинок і, не знайшовши матеріальних цінностей, заволодів орденом "Великої Вітчизняної війни", що не має матеріальної цінності.

У касаційному поданні прокурор просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме незастосуванням при призначенні ОСОБА_1 покарання ст. 71 КК України з урахуванням покарання, призначеного за вироком від 1 жобвтня 2001 року.

У запереченнях на касаційне подання, які засуджений ОСОБА_1 виклав у скарзі, він просить залишити касаційне подання прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Як убачається із вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів, є правильними. Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а також юридична кваліфікація його дій у касаційному поданні не оспорюються.

Доводи касаційного подання про неправильне застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання колегія суддів визнає обгрунтованими.

Як убачається з вироку, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України правильно призначив ОСОБА_1 покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Також суд вмотивовано на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначив ОСОБА_1 покарання за даним вироком та вироком від 30 січня 2006 року.

Водночас суд не врахував, що злочини, за які ОСОБА_1 засуджений, він вчинив у період умовно-дострокового звільнення від покарання, призначеного за вироком від 1 жовтня 2001 року.

Так, згідно з вироком від 1 жовтня 2001 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі (т.2, а.с. 224-226). На підставі рішення суду 29 вересня 2003 року ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання умовно-достроково на 2 роки 8 місяців 17 днів (т.2, а.с. 222). Злочини, за які ОСОБА_1 засуджений, він вчинив 26 грудня 2004 року, тобто у період умовно-дострокового звільнення.

Згідно з ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Як убачається з вироку, суд при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання вказаних вимог закону не дотримався і припустився помилки, не застосувавши положення ст. 71 КК України.

На основі викладеного колегія суддів доходить висновку, що вирок Апеляційного суду Луганської області від 24 грудня 2008 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то покарання вказаній особі має бути призначеним з дотриманням вимог ст.ст. 65, 70, 71 КК України, а також відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) .

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 24 грудня 2008 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.