Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

- засуджено за ч.1 ст. 289 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 30 липня 2008 року, близько 15 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в квартирі ОСОБА_2, який заснув, без відома останнього взяв ключі від його автомобіля для здійснення на ньому поїздки за власними потребами, після чого, вийшовши з під'їзду будинку АДРЕСА_1, незаконного заволодів автомобілем ВАЗ-21072 вартістю 13000 грн., який належав ОСОБА_2. Під час руху автомобілем ОСОБА_1 учинив наїзд на огорожу, пошкодивши автомобіль.

У апеляційному порядку вирок не переглядався.

У касаційному поданні заступник прокурора Автономної Республіки Крим стверджує, що, призначивши ОСОБА_1 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 роки, суд неправильно застосував кримінальний закон та порушив вимоги кримінально-процесуального закону, оскільки, призначивши покарання у виді позбавлення волі у розмірі меншому, ніж передбачено для цього виду покарання в санкції ч. 1 ст. 289 КК України, у мотивувальній та резолютивній частині вироку не послався на ст. 69 КК України. Просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити, застосувавши до нього ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 у касаційному поданні не заперечуються.

Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд неправильно застосував кримінальний закон.

Так, санкцією ч.1 ст. 289 КК України, з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" від 15.04.2008 року (270-17) № 270-ІУ, що набрав законної сили 07.05.2008 року, передбачено покарання у виді штрафу від 1000 до 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від 3 до 5 років, або позбавлення волі на той самий строк.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який позитивно характеризувався за місцем проживання, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, пом'якшуючі покарання обставини: визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданої злочином шкоди.

Правильно визнавши наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижували тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину і, з урахуванням особи винного, давали підстави для застосування ст. 69 КК України, суд обґрунтовано призначив йому покарання нижче нижчої межі санкції ч.1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, однак помилково не вказав у резолютивній частині вироку про застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання.

З огляду на вищевикладене, касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим підлягає задоволенню, а вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 зміні в частині призначеного покарання.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: вважати його засудженим за ч.1 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.