Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 9 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2008 року, якою кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Дружківки Донецької

області, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 107, п.п. "ж", "і" ст. 93 КК України 1960 року;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця с. Кутовки Костянтинівського

району Донецької області,

у вчиненні злочину, передбаченого п.п. "ж", "і" ст. 93 КК України 1960 року,

направлено на додаткове розлідування.

Органом досудового слідства ОСОБА_1. і ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів за таких обставин.

25 грудня 2000 року, приблизно о 22 годині ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, справу щодо якого виділено в окреме провадження, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на автомобілі ВАЗ-2101, яким керував ОСОБА_1., їхали по вул. Л. Чайкіної в бік вул. Л. Українки в м.Дружківці Донецької області. У цей же час в цьому ж напрямку по проїзній частині дороги йшов ОСОБА_4, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1., вважаючи, що ОСОБА_4 створює йому перешкоду у русі, зупинив автомобіль, вийшов з нього і висловив ОСОБА_4 претензії з приводу його поведінки, внаслідок чого між ними виникал сварка, в ході якої ОСОБА_1. на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс ОСОБА_4 побої в виді ударів кулаками в обличчя.

Після цього ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запропонували ОСОБА_4 вжити з ними алкогольні напої, сподіваючись, що після цього ОСОБА_4 не поскаржиться на них до правоохоронних органів. ОСОБА_4 погодився і вони разом на автомобілі, яким керував ОСОБА_1., приїхали до будинку АДРЕСА_1, де в цей час знаходилась співмешканка ОСОБА_3 ОСОБА_5 та його знайомий ОСОБА_6, і стали разом вживати алкогольні напої.

В цей же день, приблизно о 23 годині ОСОБА_4 заявив, що має намір звернутись до правоохоронних органів у зв'язку з нанесенням йому ОСОБА_1 побоїв.

Після цього у ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3 виник умисел на вбивство ОСОБА_4 з метою приховати інший, передбачений ч.1 ст. 107 КК України 1960 року злочин, вчинений ОСОБА_1

Реалізуючи цей злочинний умисел, ОСОБА_1. в кімнаті зазначеного будинку став бити ОСОБА_4 кулаками в оличчя і по тулубу. ОСОБА_4 намагався утекти, підбіг до вікна будинку, але ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи з єдиним умислом, направленим на умисне вбивство з метою приховати вчинений ОСОБА_1 щодо потерпілого злочин, наздогнали ОСОБА_4, затягли в коридор будинку і, проявляючи мовчазну змову на вбивство ОСОБА_4, діючи групою осіб, стали наносити йому удари кулаками та ногами в голову, грудну клітку, живіт, а ОСОБА_3, крім того, наніс потерпілому два удари обухом сокири: у потиличну область голови та по тулубу.

Спільними діями ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3 ОСОБА_4 було заподіяно закриту тупу травму грудної клітки з множинними переломами ребер, переломом тіла грудини з розривом міжреберних судин і пристінкової плеври та масивним крововиливом у плевральні області, від чого ОСОБА_4 помер на місці події.

Упевнившись, що ОСОБА_4 не подає ознак життя, ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вивезли труп ОСОБА_4 та кинули у річку Кривий Торець в районі вул. Заводської м. Дружківки.

За результатами розгляду справи у судовому засіданні апеляційний суд Донецької області направив її на додаткове розлідування з причин неповноти та неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засідання.

В ухвалі апеляційного суду зазначено, що органом досудового слідства не в повній мірі виконано вимоги ст.ст. 64, 132 КПК України щодо доказування всіх обставин вчинення злочину та пред'явлення обвинувачення, наведений в обвинуваченні мотив вбивства ОСОБА_4 з метою приховати інший злочин не підтверджуєтья доказами, з обвинувачення ОСОБА_2. неможливо зробити висновок, з яких саме спонукань він вступив у попередню змову з ОСОБА_1 на приховування злочину, виненого згідно з обвинуваченням ОСОБА_1 Органу досудового слідства рекомендовано більш ретельно допитати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про обставини вчинення злочину та дати їх діям належну юридичну оцінку.

У касаційному подання ставиться питання про скасування зазначеної ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд з тих мотивів, що пред'явлене ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачення, у тому числі і в частині мотиву вбивства, підтверджується зібраними у справі доказами, яким суд мав дати належну оцінку.

У своїх запереченнях ОСОБА_1. і ОСОБА_2 вважають касаційне подання необґрунтованим і просять залишити його без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає.

На підставі досліджених під час судового слідства доказів суд прийшов до висновку, що зазначений в обвинуваченні ОСОБА_1 та ОСОБА_2. мотив вбивства ОСОБА_4 з метою приховати вчинений ОСОБА_1 злочин, передбачений ч. 1 ст. 107 КК України 1960 року, не підтверджується доказами. Такий висновок суд належним чином мотивував в ухвалі.

Колегія суддів вважає, що досліджені судом докази дійсно ставлять під сумнів висновок органу досудового слідства про те, що ОСОБА_1. і ОСОБА_2 вчинили злочинні дії, направлені на позбавлення ОСОБА_4 життя, з метою приховати інший злочин, а тому категоричне твердження у касаційному поданні, що обвинувачення у цій частині підтверджується наявними у справі доказами не можна визнати обґрунтованим.

Апеляційний суд також правильно зазначив в ухвалі, що з пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення неможливо зробити висновок, з яких саме спонукань він вступив у попередню змову з ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_4 з метою приховати вчинений ОСОБА_1 злочин.

На заперечення цієї підстави для направлення справи на додаткове розлідування у касаційному поданні міститься посилання на те, що згідно з показаннями підсудних ОСОБА_1. та ОСОБА_2 є родичами, і ОСОБА_2 у певній мірі взяв на себе роль особи, яка намагалась не тільки урегулювати конфлікт між ОСОБА_1 і ОСОБА_4, а й приховати вчинений вчинений ОСОБА_1 злочин.

Але у пред'явленому ОСОБА_2 обвинуваченні, а також в обвинувальному висновку з посиланням на відповідні докази такі твердження відсутні і ОСОБА_2 від такого обвинувачення не захищався.

Отже, ухвала апеляційного сду про направлення даної справи на додаткове розлідування є обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2008 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове розлідування - без зміни.