Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3. та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 травня 2008 року.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2008 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця с. Зазим'я Броварського району Київської області, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 22 582 грн. 22 коп. та 50 000 грн. - моральної шкоди; на користь потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_4. на відшкодування моральної шкоди по 10 000 грн. кожному; на користь потерпілого ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 52 191 грн. 25 коп.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 13 травня 2007 року приблизно о 17 годині, не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами, керуючи автомобілем "Форд-Ескорт" д/н НОМЕР_1 рухаючись по вул. Лісовій у с. Зазим'я Броварського району Київської області, перед виконанням маневру - повороту вліво, проявив безпечність, не переконався в безпечності маневру для інших учасників руху, виїхав на зустрічну смугу руху, не пропустивши мотоцикл "Кавасакі Нінзя" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, та допустив зіткнення з вказаним мотоциклом.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Своїм діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху України, що перебуває у прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та з наслідками, які настали.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 травня 2008 року цей вирок частково змінено: до ОСОБА_2 застосовано ст. 75 КК України і його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого порушує питання про скасування судових рішень в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди. При цьому посилається на те, що досудовим слідством було встановлено, що потерпілим ОСОБА_4 було грубо порушено п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що, на його думку, також перебувало у прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та з наслідками, які настали. Вказує на те, що, оскільки ОСОБА_2. було перераховано на рахунок ОСОБА_4 10 000 грн., то відповідно до ст. 1193 ЦК України, зокрема з урахуванням вини потерпілого і матеріального становища ОСОБА_2, розмір відшкодування шкоди як матеріальної, так і моральної загалом має бути зменшеним до вказаної суми. Крім того зазначає, що ОСОБА_2. було безпідставно призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він не мав такого права.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду Київської області від 21 травня 2008 року та направлення справи на новий апеляційний розгляд. На його думку, апеляційний суд безпідставно застосував до засудженого ст. 75 КК України. Вважає, що ОСОБА_2. з урахуванням даних про його особу та відсутності обставин, що пом'якшують покарання має бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі. Своє прохання мотивує також тим, що після вчиненого, ОСОБА_2 вів себе зухвало по відношенню до нього як потерпілого, станом його здоров'я не цікавився, та добровільно шкоду не відшкодував.

Потерпілим ОСОБА_4 подані письмові заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_3.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілого та частково підтримав касаційну скаргу захисника і вважав, що вирок та ухвала, постановлені щодо ОСОБА_2, в частині вирішення цивільного позову підлягають скасуванню, а справа у цій частині - направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, пояснення захисника ОСОБА_3., який підтримав свою касаційну скаргу та заперечував проти задоволення скарги потерпілого, пояснення потерпілого ОСОБА_4, цивільного позивача ОСОБА_5, представника потерпілого та цивільних позивачів - адвоката ОСОБА_1, які підтримали касаційну скаргу потерпілого та заперечували проти задоволення скарги захисника засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є правильним.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самого засудженого, який не заперечував факту зіткнення керованого ним автомобіля "Форд-Ескорт" з мотоциклом "Кавасакі Нінзя" під керуванням ОСОБА_4; на показаннях потерпілого ОСОБА_4, з яких убачається, що 13 травня 2007 року близько 17 години, керуючи мотоциклом "Кавасакі Нінзя" д/н НОМЕР_2, він їхав з м. Боярка в с. Літки Броварського району, в попутному напрямку транспорту не було, назустріч їхав автомобіль білого кольору, він чітко бачив, що автомобіль пригальмував і зайняв крайню ліву смугу, він (ОСОБА_4) передбачав, що водій автомобіля буде виконувати маневр "поворот вліво". Оскільки водій автомобіля пригальмував, то він (ОСОБА_4) вважаючи, що той його пропустить, пригальмував та взяв правіше, щоб розминутися з автомобілем, однак автомобіль став помалу рухатися далі, перекривши йому дорогу, він почав гальмувати, але уникнути зіткнення з автомобілем йому не вдалося.

Висновок суду також ґрунтується на даних, що містяться у протоколі огляду місця ДТП та план-схемі до нього; даних протоколів огляду транспортних засобів; даних висновку судово-медичної експертизи, з яких убачається, що внаслідок ДТП ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження; даних, що містяться в протоколі відтворення обстановки й обставин події за участю потерпілого ОСОБА_4 та схемі до нього, під час якого потерпілий підтвердив свої показання; даних протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2, під час якого він розповів про обставини, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода, й, зокрема, вказував на те, що при виконанні ним повороту вліво ніякого транспорту на зустрічній смузі руху не було; даних висновків судово-автотехнічної та судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертиз, згідно з якими ОСОБА_2 порушив п. 16.13 Правил дорожнього руху України, а ОСОБА_4 - п. 12.3.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність цих та інших, наведених у вироку доказів, немає.

Проаналізувавши ці та інші докази, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки руху, зокрема, вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

За таких обставин дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Посилання у касаційній скарзі захисника на те, що судами не було взято до уваги тієї обставини, що з боку потерпілого ОСОБА_4 також мало місце порушення Правил дорожнього руху України, зокрема п. 12.3, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, аналогічного змісту доводи були предметом перевірки судом першої та апеляційної інстанції. При цьому дану обставину було враховано місцевим судом під час вирішення заявлених цивільних позовів, які в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди були задоволені частково, а також апеляційним судом при звільненні ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Вирішення судом першої інстанції цивільних позовів потерпілих є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству.

Що стосується доводів захисника про те, що судом було безпідставно призначено ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то вони також є неспроможними, оскільки на момент постановлення вироку останній мав таке право.

Зазначені доводи захисника перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Звільняючи ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд, відповідно до вимог ст.ст. 65, 75 КК України, врахував характер і ступінь небезпечності вчиненого злочину,обставини його вчинення, особу винного, який вчинив необережний злочин, позитивно характеризується за місцем проживання, навчається в Броварській вечірній районній школі, його щире каяття, обставину, що пом'якшує покарання - те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що з боку потерпілого ОСОБА_4 мало місце порушення вимог п. 12.3 Правил дорожньо-транспортної пригоди, хоча це, як визнав апеляційний суд, і не знаходилося в прямому причинному зв'язку з настанням шкідливих наслідків.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Отже, посилання у касаційній скарзі потерпілого на м'якість призначеного засудженому покарання є необґрунтованим.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3. та потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 травня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.