Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 7 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2008 року,

вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 16 листопада 2007 року засуджений:

- за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,

- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_5 702 грн. 44 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди кожній.

Вказаним вироком також засуджений ОСОБА_4, вирок стосовно якого у касаційному порядку не оскаржується.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінений: постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі. В силу ст. 70 КК України остаточно призначено до відбуття ОСОБА_1 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладений обов'язок періодично з'являтись на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої системи. З-під варти ОСОБА_1 звільнити. У решті вирок стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 27 серпня 2006 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в групі з ОСОБА_4, у с. Підгорне Тарутинського р-ну безпричинно, із хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю спричинили потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яка була з дитиною на руках, нанесли удари, від чого потерпілі впали, а ОСОБА_1, крім цього, металевим прутом наніс ОСОБА_5, який намагався припинити дії його та ОСОБА_4, удар по голові, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі потерпіла просить ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на те, що застосування цим судом ст. 75 КК України до ОСОБА_1 є необгрунтованим, оскільки останній вчиняв злочинні дії щодо осіб похилого віку, шкоду потерпілим не відшкодував і пробачення не просив, її чоловік ОСОБА_5 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень має поганий стан здоров'я і лікується. Також ОСОБА_1 не виплатив суму, постановлену судом у результаті задоволення цивільного позову позивачів ІНФОРМАЦІЯ_2.

У касаційному поданні прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання. Прокурор вказує на те, що згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 повністю вину у вчиненні злочину не визнавав, позитивно характеризуючі його матеріали у справі відсутні, під час розгляду справи апеляційним судом потерпілі вказували, що шкоду ОСОБА_1 їм не відшкодував.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі та касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається із вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів, є правильними. У касаційному поданні та касаційній скарзі вказані висновки суду не оспорюються.

Водночас при призначенні покарання суд повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних положень призначення покарання з метою реалізації принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається зі змін, внесених до вироку апеляційним судом, при призначенні покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.

Обгрунтовуючи можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України апеляційний суд не звернув уваги, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст. 121 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а ч. 2 ст. 296 КК України - до злочинів середньої тяжкості. Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи від 30 вересня 2006 року у результаті вказаних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_5, 1944 р.н., були спричинені тяжкі тілесні ушкодження (а.с. 37-38).

Апеляційний суд помилково вказав в ухвалі на те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, оскільки матеріалами справи цей факт не підтверджується. У судовому засіданні ОСОБА_1 винним не визнавав себе повністю (а.с. 191).

Серед обставин, що пом'якшують покарання, апеляційний суд вказав на перебування на утриманні ОСОБА_1 дружини-інваліда ІІ групи, сина - інваліда дитинства, винятково позитивні характеристики ОСОБА_1 з місця роботи. При цьому апеляційний суд вважає, що дані обставини суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (а.с.292).

Однак, зазначені обставини у сукупності лише характеризують особу винного і не впливають на зниження ступеня тяжкості вчинених ним злочинів. Зокрема, у характеристиці з місця роботи не розкриті позитивні якості ОСОБА_1, а лише зафіксовано, що у конфлікти з місцевим населенням він не вступав і скарг стосовно нього від інших осіб не надходило (а.с. 101).

Крім того, у матеріалах справи містяться дані про інвалідність дружини і сина ОСОБА_1 (а.с. 259, 260), однак відсутні дані про те, що вказані особи перебувають на утриманні винного.

З огляду на наведене, рішення апеляційного суду про те, що до ОСОБА_1 при призначенні покарання можливо застосувати ст. 75 КК України, є передчасним.

За таких обставин ухвала Апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2008 року стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилаються потерпіла у касаційній скарзі та прокурор у касаційному поданні. Якщо при новому апеляційному розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то покарання вказаній особі має бути призначеним з дотриманням вимог ст. 65 КК України, а також відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) .

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої та касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2008 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.