Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами адвоката ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 23 грудня 2008 року,

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

молдаванина, громадянина України,

депутата Мартинецької сільської ради

Новоселицького району, засуджено:

- за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки з покладенням певних обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 - 1 460 грн. судових витрат.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 28 липня 2008 року, близько 20 години, керуючи автомобілем "Мерседес Бенц 250", державний номерний знак НОМЕР_1, в якому знаходився пасажир ОСОБА_3 та рухаючись в с. Радківці Новоселицького району, порушив вимоги п. п. 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, допустив зіткнення з мікроавтобусом "Мерседес Бенц-312Д", державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4

Внаслідок зіткнення потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер, а пасажир мікроавтобуса ОСОБА_2 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

23 грудня 2008 року Апеляційний суд Чернівецької області за апеляцією потерпілої ОСОБА_5 скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України призначив покарання - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На вирок апеляційного суду подані касаційні скарги.

Потерпілий ОСОБА_2, як видно із змісту його касаційної скарги, просить звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, тобто у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, посилаючись на те, що засуджений шкоду йому відшкодував, характеризується позитивно і кається у скоєному.

Адвокат ОСОБА_6 просить змінити вирок щодо ОСОБА_1 і звільнити його від покарання на підставі ст. 75 КК України.

Доводи скарги обґрунтовуються тим, що суд не врахував сукупності пом'якшуючих покарання обставин, які давали підстави до звільнення засудженого від покарання з випробування.

Засуджений ОСОБА_7, як видно із змісту його касаційної скарги,, просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що він злочин вчинив вперше, розкаявся, відшкодував потерпілому ОСОБА_2 шкоду і примирився з ним.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг,, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Суд першої інстанції з чим погодився і апеляційний суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку і у скаргах не заперечуються.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України відповідає встановленим обставинам.

Доводи засудженого, його захисника - адвоката ОСОБА_6 і потерпілого ОСОБА_2, які зводяться до того, що апеляційний суд призначив ОСОБА_1 надмірно суворе покарання, безпідставні.

Скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного засудженому покарання і постановляючи свій вирок, апеляційний суд вказав, що суд не достатньо врахував наслідки скоєного злочину та думку потерпілої ОСОБА_5, яка перебуваючи в стані вагітності втратила годувальника, а тому без достатніх підстав звільнив ОСОБА_1 від покарання з випробуванням.

Разом з тим, апеляційний суд врахував сукупність пом'якшуючих покарання обставин, про які зазначено у касаційній скарзі адвоката, і призначив ОСОБА_1 покарання близьке до мінімального.

Вважати призначене покарання надмірно суворим колегія суддів підстав не знаходить.

Крім того, касаційна скарга потерпілого ОСОБА_2 не може бути задоволена і з цих підстав, що він у скарзі вийшов за межі вимог, які заявляв у суді першої інстанції.

Так, як видно із протоколу судового засідання, потерпілий ОСОБА_2 заявив, що має до підсудного претензії, буде заявляти цивільний позов і просить суворо покарати ОСОБА_1 (а. с. 197 - 198).

Тому його касаційна скарга щодо примирення з засудженим відповідно до ст. 348 КПК України не може бути задоволена.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 23 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.