Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 2 квітня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 17 березня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Хабаровська Російської Федерації, раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки;

за ч. 1 ст. 367 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання призначено у виді обмеження волі строком на 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи службовою особою - головою ЖБК "Приморський-20", недбало ставлячись до виконання своїх службових обов'язків, не перевіривши всіх обставин, видав ОСОБА_2 офіційний документ - довідку від 8 серпня 2004 року, в якій зазначив, що вона 15 лютого 1991 року виплатила вартість квартири АДРЕСА_1, на підставі якої 20 серпня 2004 року виконавчим комітетом Одеської міської Ради ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на квартиру.

26 серпня 2005 року ОСОБА_1 недбало виконуючи свої обов'язки, не перевіривши належним чином всіх обставин, видав ОСОБА_3 офіційний документ - довідку від 26 серпня 2005 року про виплату ним вартості квартири АДРЕСА_1, на підставі якої він, звернувшись до ОМБТІ та РОН, виявив що на цю квартиру видано свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_2, внаслідок чого спричинив істотну шкоду правам, свободам та інтересам громадян, що охороняються законом.

Крім того, ОСОБА_1 вчинив службове підроблення при видачі довідок на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засвідчивши їх від свого імені та від імені бухгалтера ЖБК "Приморський-20" ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження по справі закрито за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор порушує питання про скасування ухвали щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на те, що апеляційний суд необгрунтовано закрив справу щодо ОСОБА_1 Стверджує, що апеляційний суд приймаючи рішення про закриття справи вийшов за межі розгляду справи в суді, при цьому проігнорував докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів. Зазначає, що під час апеляційного розгляду було порушено норми кримінально-процесуального законодавства, оскільки суд апеляційної інстанції не провівши судового слідства дав іншу оцінку доказам.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання та просив ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, суд визнав доведеною винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України та призначив йому покарання за цим законом.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у службовому підробленні та недбалості, ґрунтуються на показаннях потерпілого ОСОБА_3, який підтвердив, що він у 1991 році виплатив балансову вартість квартири, в якій деякий час проживав з дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_5, про що він отримав у 2001 році довідку. Оскільки йому не вдалось в той час приватизувати квартиру, то він повторно звернувся до ОСОБА_1, який видав йому довідку про виплату балансової вартості квартири, а коли він її надав у БТІ, то йому стало відомо про приватизацію квартири ОСОБА_5; показаннях свідка ОСОБА_5, яка підтвердила, що 8 серпня 2004 року вона разом з своїм чоловіком та дочкою звернулася до ОСОБА_1 з проханням про видачу на її ім'я довідки про виплату вартості квартири, на підставі якої вона оформила свідоцтво про приватизацію; показаннях свідка Федосеєвої А.Н., яка підтвердила, що їй як бухгалтеру ЖБК "Приморський-20" було відомо про видачу довідок на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про виплату ними паю, які вона особисто не підписувала; даними довідок та висновку судово-почеркознавчої експертизи та іншими доказами.

Не погоджуючись з таким рішенням місцевого суду і скасовуючи його та закриваючи справу щодо ОСОБА_1, апеляційний суд, не провівши судового слідства, вдався до оцінки доказів, виклавши в ухвалі висновки, які не були предметом розгляду місцевим судом.

Так, апеляційний суд вказав, що оскільки в матеріалах справи не міститься відомостей про розподіл спільної власності (паю за квартиру) після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та з урахуванням того, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, придбане під час шлюбу, ОСОБА_1 був зобов'язаний видати довідку про виплату паю кожному із членів колишнього подружжя - власників квартири, доти, поки пай не буде розподілено за рішенням суду або по взаємній згоді. Крім того, апеляційний суд, дійшовши висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні службового підроблення, зазначив що ОСОБА_1 узгодивши з бухгалтером Федосеєвою А.Н. дані щодо відсутності заборгованості по сплаті паю за квартиру, здійснив підпис від її імені.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки судом без проведення судового слідства дано іншу оцінку тому факту, що ОСОБА_1 видав дві довідки, які містять протиріччя з приводу виплати паю за квартиру лише одним із власників і саме він здійснив підпис від імені бухгалтера, як зазначено у вироку суду першої інстанції.

З огляду на вищенаведене та враховуючи ту обставину, що апеляційний суд в своєму рішенні не навів, конкретних і переконливих мотивів своєї незгоди з висновками суду першої інстанції, таку ухвалу необхідно визнати постановленою з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, що є підставою для її скасування направлення справи на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з чим касаційне подання підлягає задоволенню.

Під час нового апеляційного розгляду слід ретельно дослідити зазначені вище обставини, проаналізувати усі докази у справі та прийняти рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.