Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 2 квітня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18 червня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого 25 січня 2006 року,

з урахуванням змін внесених апеляційним

судом, за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 186 КК України на

5 років позбавлення волі з конфіскацією всього

майна, звільненого 31 жовтня 2007 року на

підставі Указу Президента України про помилування

від відбування покарання з випробуванням,

із встановленням іспитового строку 1 рік,

засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до 1 700 грн. штрафу.

На підставі ч.3 ст. 72 КК України вирок від 25 січня 2006 року ухвалено виконувати самостійно.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 листопада 2007 року, близько 14 години, перебуваючи біля магазину "Москва", що розташований по пр.Леніна у м.Маріуполі Донецької області, придбав у невстановленої досудовим слідством особи 2,47 г особливо небезпечної психотропної речовини-препарат із ефедрину в сухому залишку 0,29 г, який зберігав при собі до його затримання працівниками міліції того ж дня близько 17 години 15 хвилин.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону. Вказує на те, що ОСОБА_1 безпідставно не призначено покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, оскільки він вчинив злочин в період іспитового строку, встановленого Указом Президента України про помилування.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що таке підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 309 КК України, грунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв`язку, і такі висновки суду не оспорюються в поданні прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 24 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від подальшого відбування основного покарання, призначеного попереднім вироком, з випробуванням і встановлено іспитовий строк 1 рік. Однак ОСОБА_1 в період іспитового строку 19 листопада 2007 року вчинив новий злочин за який засуджений оспорюваним вироком.

Проте суд, вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1, не врахував те, що він вчинив злочин в період іспитового строку і не вирішив питання про призначення йому остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

За таких обставин, вирок місцевого суду у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону не може вважатись законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо під час нового судового розгляду справи буде доведена винність ОСОБА_1 у незаконному придбані та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, то йому слід визначити остаточне покарання за сукупністю вироків, з дотриманням вимог ст.ст. 71, 72, 78 КК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.