розглянула в судовому засіданні 31 березня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 з доповненнями до неї на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2008 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України,

уродженця м. Шелехов Іркутської області Російської Федерації, не одруженого, не працюючого, без визначеного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останній раз 27.04.2006 року за ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 263 КК України з урахуванням змін, внесених у вирок ухвалою апеляційного суду від 17.11.2006 року, на 4 роки позбавлення волі, звільненого 01.03.2008 року за відбуттям строку покарання,

- за ч.1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі і на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначеного покарання з покаранням, визначеним за вироком від 27 квітня 2006 року, ОСОБА_1 призначено покарання - 15 років позбавлення волі із зарахуванням у цей строк повністю відбутого ним покарання за вироком від 27 квітня 2006 року у виді позбавлення волі на строк 4 роки і остаточним призначенням засудженому - 11 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі,

- за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- за ч.2 п. 13 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1:

- на користь ОСОБА_2 1400 грн. на відшкодування завданої злочином шкоди;

- на користь НДІСЕ УМВС в Дніпропетровській області - 556 грн. 63 коп. судових витрат за проведення експертиз.

По справі постановлено окремі ухвали:

- на адресу начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області про виявлену ОСОБА_3 мужність при затриманні особливо небезпечного злочинця;

- на адресу начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області щодо порушень при зберіганні та передачі до суду речових доказів по справі;

Також по справі постановлено ухвалу:

- на адресу прокурора м. Дніпродзержинська для перевірки заяви ОСОБА_1 у судовому засіданні про вчинення ним у лютому 2004 року вбивства ріелтора у м. Дніпродзержинську та прийняття рішення відповідно до вимог ст. 97 КПК України.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

20 лютого 2004 року, близько 20 год. 30 хв., ОСОБА_1 під час розпивання спиртних напоїв зі своїми знайомими ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_1 на ґрунті виниклих у сварці неприязних стосунків до ОСОБА_4 вирішив його вбити. Для цього він почав бити ОСОБА_4 кулаками, взятим зі столу кухонним ножем, завдавши ним удар потерпілому в ліву частину грудної клітки ззаду, та молотком, завдавши ним 4 удари по голові і біля 10 ударів по спині потерпілого, а в подальшому схопив голову ОСОБА_4 і біля трьох разів ударив його обличчям об кут газової плити, заподіявши цими діями ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких той на місці події помер.

31 березня 2008 року, близько 22 год. 15 хв., ОСОБА_1 прийшов до квартири АДРЕСА_2, де проживала ОСОБА_7 - свідок по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у вбивстві ОСОБА_4 Між ОСОБА_1 і співмешканцем ОСОБА_7 - ОСОБА_8 з приводу відмови останнього впустити ОСОБА_1 у квартиру виник конфлікт, під час якого на ґрунті виниклих неприязних стосунків ОСОБА_1 вирішив вбити ОСОБА_8 Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, завдав удар ногою по двері квартири, від чого вона відкрилася, зайшов до квартири, штовхнув ОСОБА_8 до кімнати та наявним у нього кухонним ножем з метою вбивства умисно завдав удари ОСОБА_8 в життєво-важливі органи - шию, живіт, обличчя.

Під час завдання ОСОБА_1 ударів ножем ОСОБА_8 ОСОБА_7 з метою перешкоджання діям ОСОБА_1 вибігла на балкон і почала кликати по допомогу. Тоді ОСОБА_1, кинувши ОСОБА_8, який стікав кров'ю, вийшов на балкон, де завдав удару ножем у живіт ОСОБА_7, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя і здоров'я, а сам виліз на кришу будинку. У цей час ОСОБА_8, стікаючи кров'ю, вийшов з квартири, де від отриманих ножових поранень близько 22 год. 20 хв. помер.

Окрім того, в першій декаді березня 2008 року ОСОБА_1, на невстановленій дачній ділянці с. Самарівка Дніпропетровської області без передбаченого законом дозволу з металевої труби незаконно виготовив вогнепальну зброю. Там же на горищі невстановленого дачного будинку він знайшов і забрав собі, тобто незаконно придбав бойові припаси - 45 шт. патронів, які зберігав і носив при собі.

31 березня 2008 року близько 22 год. 15 хв. ОСОБА_1 незаконно переніс патрони і вогнепальну зброю з залізничного вокзалу м.Дніпродзержинська до будинку АДРЕСА_1. 01 квітня 2008 року близько 00 год. 05 хв. в приміщенні квартири АДРЕСА_3 цього ж будинку, куди, намагаючись залишити місце злочину щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_7, проник ОСОБА_1, він був затриманий і в нього вилучено зазначену вогнепальну зброю. У цей же день близько 1 год. під час транспортування ОСОБА_1 у лікарню, оскільки при затриманні мешканцями квартири АДРЕСА_3 йому було заподіяно тілесні ушкодження, у нього у куртці співробітником міліції було виявлено й вилучено боєприпаси - 45 шт. спортивно-мисливських патронів калібру 5,6 мм, придатних для стрільби.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 з виключенням з нього призначення засудженому покарання на підставі ч. 4 ст. 70 і ст. 71 КК України, посилаючись на те, що на час постановлення вироку ОСОБА_1 повністю відбув покарання за попереднім вироком. Окрім того, прокурор вказує на необхідність виключення з вступної частини вироку посилання на судимість ОСОБА_1 від 03 грудня 1973 року, оскільки ця судимість погашена.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі з доповненнями до неї, не оспорюючи вирок в частині його засудження за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 121 КК України, просить вирок щодо нього в частині засудження за ч.1 ст. 115, ч. 2 п. 13 ст. 115 КК України скасувати з направленням справи на нове розслідування. Посилається на те, що суд при розгляді справи та постановленні вироку порушив вимоги кримінально-процесуального закону та допустив неповноту дослідження обставин справи тим, що безпосередньо не допитав у суді свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, не усунув суперечностей в їх показаннях, дав невірну оцінку цим показанням та показанням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, іншим доказам по справі.

Зазначає, що судом йому безпідставно було відмовлено в ознайомленні з матеріалами справи до початку її розгляду в суді, з аудіо-записом судового засідання по справі, в клопотаннях про огляд речових доказів, проведенні додаткової експертизи для встановлення, що на його одязі була саме його кров, а також в перевірці його доводів про застосування до нього недозволених методів дізнання і досудового слідства - побиття, проведення допитів у хворобливому стані, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні вбивств у явці з повинною і допитах 1-2 квітня 2008 року.

Посилається на те, що вбивство ОСОБА_8 учинила ОСОБА_7, а він - ОСОБА_1, був лише очевидцем цих подій.

Стверджує, що органами досудового слідства не виконані вимоги Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, який в 2006 році направив справу за епізодом вбивства ОСОБА_4 на додаткове розслідування, і сфальсифіковано матеріали кримінальної справи тим, що замість приєднання оригіналу направленої на додаткове розслідування справи по вбивству ОСОБА_4 слідчий вибірково долучив ксерокопії деяких документів з цієї справи, чим було порушено його право на захист. На це, як зазначає ОСОБА_1, не звернув уваги суд, безпідставно відмовивши йому в клопотанні про долучення оригіналу справи (досудового і судового слідства) за 2004 - 2006 роки і надання йому її для ознайомлення.

Вказує, що по справі порушено його право на захист, у тому числі відмовою суду в заміні захисника; не враховано, що йому не пред'являлось обвинувачення за ст. 115 ч. 1 КК України по вбивству ОСОБА_4, та не наведено ніяких доказів на підтвердження, що під час вбивства ОСОБА_8 він був у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на викладене у скарзі, вважає, що його вина у вбивстві ОСОБА_4 і ОСОБА_8 не доведена.

Окрім того, вказує на те, що протокол судового засідання не підписаний секретарем, а також на безпідставність зазначення у вироку його погашеної судимості від 03.12.1973 року та призначення йому покарання за ч.4 ст. 70, ст. 71 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання в частині неправильності застосування судом ст. 71 КК України і необхідності виключення з вироку посилання на погашену судимість ОСОБА_1 за 1973 рік, пояснення засудженого ОСОБА_1, який, підтримавши касаційну скаргу з доповненнями до неї, просив вирок щодо нього в частині засудження за ч. 1 ст. 115, ч. 2 п. 13 ст. 115 КК України скасувати з направленням справи на нове розслідування, думку прокурора про необхідність задоволення касаційної скарги засудженого в частині, що співпадає з позицією прокурора в суді касаційної інстанції, а в решті залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає необхідним задовольнити їх частково з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у незаконному поводженні зі зброєю і бойовими припасами підтверджена дослідженими судом доказами: показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_3, ОСОБА_11 про вилучення 01.04.2008 року у ОСОБА_1 предмету, схожого на саморобний пістолет, і коробки з патронами в кількості 45 шт.; даними протоколів огляду цих предметів; висновками судово-балістичних експертиз про віднесення вилучених патронів до бойових припасів, придатних до стрільби, а схожого на пістолет предмету - до нестандартної гладкоствольної вогнепальної саморобної зброї, придатної для стрільби; показаннями на досудовому слідстві самого ОСОБА_1, який визнавав незаконне без відповідного дозволу придбання, носіння, зберігання патронів та виготовленої ним зброї - самопалу, вказуючи, де, коли і за яких обставин він учинив ці дії.

Як видно з касаційної скарги ОСОБА_1, ним не оспорюються обґрунтованість його засудження за незаконне поводження зі зброєю і бойовими припасами та правильність кваліфікації цих дій за ч. 1 ст. 263 КК України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні 20.02.2004 року з виниклих неприязних стосунків умисного вбивства ОСОБА_4, а також, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, - ще й 31.03.2008 року умисного вбивства ОСОБА_8 та умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 з виниклих до них неприязних стосунків за обставин, установлених судом і зазначених у вироку, підтверджений сукупністю доказів, отриманих у встановленому законом порядку, ретельно досліджених і належно оцінених судом, і є правильним.

Так, з досліджених по справі показань очевидців події вбивства ОСОБА_4 - свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, даних протоколу відтворення з їх участю обстановки та обставин події убачається, що 20.02.2004 року ввечері ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 спільно вживали алкогольні напої. Коли ОСОБА_6 пішла додатково купляти спиртне, між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на ґрунті неприязні у зв'язку з висловлюванням образливих слів виникла сварка, під час якої ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_5 почав бити ОСОБА_4, ножем завдав йому удару в спину, молотком - по голові й тулубу та, схопивши голову ОСОБА_4, вдарив нею декілька разів об кут газової плити. На намагання ОСОБА_5 зупинити ОСОБА_1 той побив і її, завдавши в тому числі удару по голові, від якого вона втратила свідомість. Ці події застала ОСОБА_6, якій ОСОБА_1 погрожував розправою і змусив піти з ним, залишивши в будинку ОСОБА_5 і ОСОБА_4, який не подавав ознак життя. У подальшому ОСОБА_5 прийшла до свідомості, виявила мертвим ОСОБА_4 і залишила зачинений будинок через вікно, вийнявши з нього скло, а ОСОБА_6 була відведена ОСОБА_1 до його знайомої ОСОБА_7, але через деякий час їй вдалося від ОСОБА_1 утекти.

При цьому свідки надали описання ножа й молотка, які вони бачили в будинку і в руках ОСОБА_1, а також на виготовлених схемах визначили місця розташування учасників події.

Ці показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знайшли своє підтвердження показаннями потерпілого ОСОБА_2 про виявлення трупа брата на веранді зачиненого будинку, в якому було вийняте скло вікна; даними огляду місця події про обстановку на веранді, виявлення трупу ОСОБА_4 біля газової плити зі слідами насильницької смерті - побиття та ножового поранення з даними про вилучення з місця події, зокрема, молотка; висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_5 про виявлення у неї на голові й тілі легких тілесних ушкоджень, які могли утворитися 20.02.2004 року за вказаних нею обставин, тобто від дій ОСОБА_1; показаннями свідка ОСОБА_7 про обставини перебування у неї ОСОБА_1 і ОСОБА_6 тощо.

З висновків судово-медичних експертиз видно, що у ОСОБА_4 було виявлено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, зокрема, у виді проникаючого поранення грудної клітки в області спини з пошкодженням лівої легені, діафрагми і селезінки, множинні переломи ребер, рани голови, переломи кісток носу, черепу, які виникли у час, за обставин і від дії предметів, зазначених свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на відтворенні обстановки та обставин події. Смерть ОСОБА_4 настала від комбінованої травми тулубу з проникаючим пораненням грудної клітки і пошкодженням легені, селезінки з численними переломами ребер та гострою крововтратою.

Зазначені вище показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтверджував на досудовому слідстві і сам ОСОБА_1

Зокрема, визнаючи частково свою вину в заподіянні смерті ОСОБА_4 і зазначаючи, що його побиття він учинив, обороняючись від нападу, ОСОБА_1 у той же час при неодноразових допитах у березні 2004 року як підозрюваного, обвинуваченого та при відтворенні обстановки та обставин події вказував, що він дійсно під час сварки з ОСОБА_4 завдавав йому ударів руками, ножем, молотком та бив головою об плиту, бив і ОСОБА_5, яка втручалася в їх конфлікт, та пішов з будинку разом з ОСОБА_6, яка на той час повернулася до будинку. При цьому ОСОБА_1 на місці події вказав на застосований ним ніж, який було вилучено, та на схемі визначив місця розташування учасників події, які співпадали з показаннями свідків - її очевидців.

За висновками медико-криміналістичної експертизи, які не заперечував ОСОБА_1, пошкодження шкіри на спині трупа ОСОБА_4 могло бути заподіяно клинком ножа, вилученого з місця події і визнаного речовим доказом по справі.

Зазначені вище докази, які суд детально навів у вироку, узгоджуються між собою і не містять істотних суперечностей.

Окремі протиріччя в показаннях свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на досудовому слідстві не стосувалися суттєвих обставин справи, пояснювались їх станом сп'яніння на час події злочину, суб'єктивним сприйняттям ними розвитку цієї події та дачею показань не тільки про те, що кожна з них бачила самостійно, а й про те, що стало відомо їм зі слів іншої. Однак ці протиріччя були усунуті шляхом додаткових допитів зазначених свідків, в тому числі під час додаткового розслідування справи, а тому їх показання по суті справи не можна вважати недостовірними, як про це зазначає ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

За цими показаннями тілесні ушкодження і ножове поранення ОСОБА_4 заподіяв саме ОСОБА_1, а не інші особи.

Окрім того, по справі не встановлено будь-яких даних про те, що показання про подію злочину були дані ОСОБА_5 і ОСОБА_6 під впливом незаконних методів слідства, внаслідок чого вони обмовили ОСОБА_1, на чому він наголошує в касаційній скарзі. Це твердження ОСОБА_1 спростовано показаннями понятих - свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про дачу показань ОСОБА_5 і ОСОБА_6 при відтворенні з ними обстановки та обставин події добровільно, без будь-якого впливу на них, а також відеозаписом показань свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, даних ними при допиті в 2008 році.

Безпідставним є і твердження ОСОБА_1, що первинні показання, в яких він частково визнавав свою вину у заподіянні смерті ОСОБА_4, він давав під впливом застосованого до нього працівниками міліції фізичного насильства. Це твердження було ретельно перевірено судом і з наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнано недостовірним, оскільки воно не підтверджено матеріалами справи (т.2 а.с. 120-122, 198-199) і спростовано даними перевірки, проведеної прокуратурою на вимогу суду, за результатами якої в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції було відмовлено постановою від 25.04.2005 року (т.5 а.с. 2).

Твердження засудженого про те, що суд, розглядаючи справу за епізодом загибелі ОСОБА_4 після її додаткового розслідування, не звернув уваги на те, що органи досудового слідства не виконали вказівок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, викладених в ухвалі від 25 квітня 2006 року про направлення справи на додаткове розслідування, є безпідставними.

Так, з тексту зазначеної ухвали від 25.04.2006 року видно, що перед органами досудового слідства було поставлено завдання вжити заходів для встановлення місця знаходження речового доказу - ножа, яким було заподіяно ножове поранення ОСОБА_4, та місця знаходження свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 для усунення суперечностей в їх показаннях.

Ці вказівки суду були виконані: вжитими органами досудового слідства заходами встановлено, що 09.03.2006 року ніж був направлений до суду, однак в подальшому за невстановлених обставин втрачений (т. 5 а.с. 30-33), а місце проживання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - у травні 2008 року встановлено, вони допитані із застосуванням відеозапису та суперечності в їх показаннях усунуті (т.2 а.с. 247-250).

Та обставина, що, незважаючи на вжиті для цього заходи, не було встановлено місця знаходження та досліджено в 2008 році у судовому засіданні вилученого з місця події ножа, яким заподіяно тілесне ушкодження ОСОБА_4, не свідчить про неповноту досудового слідства і судового розгляду справи та про непричетність ОСОБА_1 до загибелі ОСОБА_4, оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 доведена іншими доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності.

З огляду на усунення суперечностей в показаннях свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, наявні у справі дані про вжиття судом заходів для забезпечення їх явки в судове засідання (винесення ухвал про їх привід) і встановлення неможливості такої явки внаслідок зміни свідками місця проживання без відповідної реєстрації, суд, діючи відповідно до вимог ст. 306 КПК України, оголосив їх показання, дані на досудовому слідстві, і поклав їх в основу вироку.

Таким чином, те, що зазначені свідки за вказаних вище обставин не були безпосередньо допитані судом, не вплинуло на правильність встановлення судом фактичних обставин справи та не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування чи зміну постановленого по справі судового рішення, про що просить ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Посилання ОСОБА_1 на те, що йому не пред'являлось обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України по епізоду дій щодо ОСОБА_4, є надуманими, оскільки в матеріалах справи містяться постанови про пред'явлення такого обвинувачення 29.04.2004 року (т.2 а.с. 227-235), від підписання якого ОСОБА_1 відмовився в присутності понятих, та 09.07.2008 року (т. 4 а.с. 143-149), в якому ОСОБА_1 та його захисник поставили свої підписи.

Твердження ОСОБА_1 про порушення його права на захист тим, що після додаткового розслідування справи за епізодом загибелі ОСОБА_4 в остаточну справу внесені ксерокопії вибіркових документів з цієї справи, а не приєднана сама справа, та в ознайомленні з нею йому було відмовлено, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пред'являлось обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України. У результаті розгляду цієї справи Заводським районним судом м. Дніпродзержинська було 25.04.2006 року винесено ухвалу про виділення в окреме провадження справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України (за епізодом вбивства ОСОБА_4) з направленням в цій частині справи на додаткове розслідування, а в іншій частині обвинувачення 27.04.2006 року постановлено обвинувальний вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України.

На додаткове розслідування судом була направлена виділена кримінальна справа за ч. 1 ст. 115 КК України, яка складалася з завірених судом ксерокопій документів за цим епізодом, з якими був ознайомлений ОСОБА_1, у тому числі двічі при виконанні вимог ст. 218 КПК України (т.4 а.с. 89, 164), і ніяких зауважень щодо змісту цих документів не висловлював. При розгляді судом у 2008 році справи щодо ОСОБА_1 за його клопотанням було витребувано із Заводського районного суду й кримінальну справу № 1-43 за 2006 рік, матеріали якої в частині, що стосувалася обвинувачення у вбивстві ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України, були досліджені судом у судовому засіданні з участю ОСОБА_1

Тому не можна вважати порушенням права засудженого на захист те, що суд відмовив йому в ознайомленні зі всією справою № 1-43 за 2006 рік, яка містила й документи по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його було засуджено в 2006 році, і які не стосувалися суті справи, що розглядалася в 2008 році.

Таким чином, суд, давши належну оцінку всім доказам по справі в їх сукупності, перевіривши доводи ОСОБА_1, висунуті ним на свій захист, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 і правильно кваліфікував дії засудженого за цим епізодом за ч. 1 ст. 115 КК України.

Також є доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні 31 березня 2008 року з виниклих неприязних стосунків умисного вбивства ОСОБА_8 та умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7

Цей висновок суду ґрунтується на досліджених судом і детально викладених у вироку доказах, зокрема, показаннях потерпілої ОСОБА_7, яка під час допитів на досудовому слідстві, в тому числі на очній ставці з ОСОБА_1, при проведенні відтворення обстановки та обставин події, а також в судовому засіданні послідовно стверджувала, що 31.03.2008 року пізно ввечері до квартири, де вона проживала разом з ОСОБА_8, прийшов ОСОБА_1, якого ОСОБА_8 не впустив у квартиру, оскільки вона, не впізнавши спочатку ОСОБА_1, сказала ОСОБА_8, що цього чоловіка не знає. Тоді ОСОБА_1 ударом ноги розкрив двері, штовхнув ОСОБА_8 в кімнату, де почав завдавати йому ударів, від яких у ОСОБА_8 пішла кров. Побачивши це, вона вибігла на балкон та почала кричати про допомогу, але за нею вийшов ОСОБА_1, який завдав ударів і їй у живіт, а потім через балкон виліз на кришу. Тоді вона, затуливши рану в животі, в пошуках ОСОБА_8, якого не було в квартирі, вийшла на площадку, де на сходах виявила ОСОБА_8, що стікав кров'ю, та повідомила про це сусідів, які викликали швидку допомогу і міліцію, однак ОСОБА_8 від отриманих ножових поранень помер, а її доставили в лікарню, де встановили проникаюче поранення живота.

Ці показання потерпілої підтверджені показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, які зазначали, що ОСОБА_7 дійсно кричала про допомогу й про те, що когось убивають, а після цього - шукала свого співмешканця ОСОБА_8 та викликала сусідів, повідомляючи їм, що її та ОСОБА_8 порізав її знайомий.

З показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_11 убачається, що ОСОБА_1 з криши будинку, розбивши вікно балкону квартири подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2, проник до квартири з ножем в руці, яким розмахував, спричинивши тілесні ушкодження господарю квартири, на що дружина останнього ОСОБА_3, також отримавши тілесні ушкодження від дій ОСОБА_1, застосувала до ОСОБА_1 сокиру й утримувала його до тих пір, доки чоловік не покликав на допомогу сусідів та працівників міліції, які затримали ОСОБА_1 та вилучили у нього ніж.

Факт отримання ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, у виді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з пошкодженням товстого кишечника; отримання ОСОБА_8 перелому лівої плечової кістки від удару тупим предметом та множинних колото-різаних поранень в області шиї, живота, голови та обличчя з рановими каналами до 8,5 см з пошкодженням внутрішніх органів і повного перерізу плечової артерії, від комплексу яких з розвитком масивної крововтрати настала смерть ОСОБА_8; отримання подружжям ОСОБА_3 від дій засудженого та отримання ОСОБА_1 при затриманні 01.04.2008 року легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я - підтверджений висновками проведених по справі судово-медичних експертиз.

Згідно з висновками криміналістичної, імунологічної та цитологічної експертиз, на ножі, вилученому у ОСОБА_1, виявлено сліди крові, яка могла утворитися від крові ОСОБА_8 з домішкою крові ОСОБА_7, та цим ножем могло бути спричинено пошкодження на взятому на дослідження клаптику шкіри з плеча трупа ОСОБА_8; на одязі ОСОБА_1 також виявлено кров, яка в деяких слідах могла утворитися від крові ОСОБА_8, а в деяких слідах - від змішування крові двох і більше осіб з антигенами, прийнятними в тому числі для крові ОСОБА_8 і ОСОБА_7

Ці висновки експертиз, з якими при ознайомленні погоджувався ОСОБА_1, повністю узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_7, зазначених вище свідків та з іншими доказами, наведеними у вироку.

З огляду на це, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у проведенні по справі додаткової експертизи для встановлення наявності чи відсутності на одязі ОСОБА_1 і його крові, яка могла потрапити туди від тілесних ушкоджень, заподіяних йому подружжям ОСОБА_3 під час затримання засудженого, оскільки таку можливість не виключали і дані експертиз. Однак це, з урахуванням інших доказів по справі, досліджених судом і оцінених ним у сукупності, не спростовувало висновків експертиз про наявність на одязі ОСОБА_1 слідів крові загиблого та про причетність саме ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_8 і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7

Окрім того, сам ОСОБА_1 у своїй явці з повинною від 01.04.2008 року, підтверджуючи показання ОСОБА_7, визнавав, що завдав ножем не менше п'яти ударів ОСОБА_8 в різні частини тіла і голову та один удар у живіт ОСОБА_7.

Також в своїх показаннях при допиті як підозрюваного і обвинуваченого від 02.04.2008 року і 04.04.2008 року з участю обраного ним захисника, ОСОБА_1, вже не визнаючи себе винним, у той же час зазначав, що, вихопивши ніж у ОСОБА_8, який начебто приревнував його до ОСОБА_7, розмахував цим ножем і заподіяв ним пошкодження ОСОБА_8 і, можливо, ОСОБА_7, яка втручалася в конфлікт, а потім цей ніж взяв із собою, намагаючись покинути місце події через кришу і горище будинку, яке виявилось зачиненим, внаслідок чого він проник до квартири інших мешканців, де і був затриманим.

При цьому ОСОБА_1 неодноразово вказував, що недозволених методів до нього не застосовувалось, свої показання та явку з повинною він давав добровільно без будь-якого примушування.

Тобто сам ОСОБА_1, навіть змінюючи свої показання, не заперечував виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 і потерпілої ОСОБА_7 від його дій, а не від дій інших осіб, зокрема, не вказував про вбивство ОСОБА_8 потерпілою ОСОБА_7, про що зазначає в касаційній скарзі.

Як убачається з медичної документації ОСОБА_1, виявлені у нього легкі тілесні ушкодження, що виникли в результаті дій подружжя ОСОБА_3, не перешкоджали ОСОБА_1 давати зазначені вище показання, оскільки після надання медичної допомоги його виписували з лікарні в задовільному стані.

Про спроможність давати показання і відсутність будь-якого тиску на ОСОБА_1 під час допитів свідчить і відеозапис його допиту від 02.04.2008 року, досліджений судом.

Будь-яких даних про те, що до ОСОБА_1 застосовувались недозволені методи слідства, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_7, по справі не встановлено. Ці доводи ОСОБА_1 суд ретельно перевірив і з наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав їх недостовірними, спрямованими на намагання уникнути відповідальності за фактично скоєне.

Не встановлено також по справі й підстав у потерпілої ОСОБА_7 і свідків обмовляти ОСОБА_1

З огляду на зазначені вище докази, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 як особи, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_4, у вчиненні з неприязних стосунків умисного вбивства ОСОБА_8 та умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7

Дії ОСОБА_1 за цими ознаками правильно кваліфіковано судом за ч. 1 ст. 121 і ч. 2 п. 13 ст. 115 КК України.

Як видно з вироку суду, в ньому немає висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинів щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння, а тому немає й підстав для виключення такого посилання з судового рішення, про що зазначає ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі.

По справі не встановлено підстав вважати, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи та допустив неповноту їх дослідження.

Відсутні підстави й для направлення справи на нове розслідування, про що просить засуджений в своїй касаційній скарзі.

Також при перевірці справи не виявлено будь-яких істотних порушень кримінально-процесуального закону, що давали б підстави для скасування чи зміни вироку суду.

Усі клопотання, заявлені ОСОБА_1 та його захисником по справі, вирішені судом у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.

Як видно зі справи, ОСОБА_1 знайомився з нею неодноразово при виконанні вимог ст. 218 КПК України, а також таку можливість за його клопотанням йому було 22 і 23 вересня 2008 року надано судом, про що ОСОБА_1, повністю ознайомившись з матеріалами справи, дав власноручну розписку (т. 5 а.с. 228-230).

Твердження ОСОБА_1 про те, що по справі порушено його право на захист тим, що суд відмовив йому в клопотанні про заміну захисника ОСОБА_18 на ОСОБА_19 працюючого в Дніпродзержинському правозахисному Союзі, є безпідставним.

Як убачається зі справи, суд, отримавши зазначене клопотання ОСОБА_1, вживав заходи для пошуку ОСОБА_19 як за адресою і телефоном, вказаними ОСОБА_1, так і за адресами і телефонами організації, в тому числі відповідні доручення давав і органам досудового слідства, однак встановити місце знаходження зазначеної ОСОБА_1 особи та її процесуальне право здійснювати захист у кримінальному процесі не виявилося можливим ( т. 4 а.с. 221-222, 256-257, т.5 а.с. 42-43).

З огляду на це, суд відповідно до вимог закону, ураховуючи обов'язковість участі захисника у справі, обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в його клопотанні про заміну захисника - адвоката ОСОБА_18 на ОСОБА_19 що не можна визнати порушенням права підсудного на захист.

Та обставина, що ОСОБА_1 не було надано на ознайомлення аудіо-запису судового процесу, не може визнаватись порушенням його права на захист, оскільки згідно зі ст. 88-2 КПК України відтворення запису здійснюється тільки в судовому засіданні, а видача технічного запису поза межами судового засідання є правом, а не обов'язком головуючого по справі.

Твердження ОСОБА_1 про те, що протокол судового засідання, з яким його було ознайомлено, не був підписаний секретарем судового засідання, спростовується даними протоколу, в якому міститься підпис секретаря.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України в межах санкції статей кримінального закону, за якими його засуджено, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, який раніше учиняв злочини, характеризувався негативно.

Судом взято до уваги й наявність обтяжуючої покарання засудженого обставини - вчинення злочину щодо ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння та відсутність пом'якшуючих покарання обставин.

Також обґрунтовано судом призначено ОСОБА_1 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки злочин щодо ОСОБА_4 він учинив 20.02.2004 року, тобто до засудження вироком від 27.04.2006 року.

З огляду на це, ОСОБА_1 за кожний із вчинених злочинів і за їх сукупності на підставі ст. 70 КК України призначено справедливе покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, суд помилково призначив покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, оскільки, як убачається зі справи, ОСОБА_1 злочини, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 121, ч. 2 п. 13 ст. 115 КК України, учинив після повного відбуття покарання за попереднім вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27.04.2006 року і звільнення 01.03.2008 року з місць позбавлення волі, що виключало застосування ст. 71 КК України.

Тому це рішення суду підлягає виключенню з вироку щодо ОСОБА_1, а його касаційна скарга і касаційне подання прокурора в цій частині - підлягають задоволенню.

Окрім того, є правильним твердження в касаційній скарзі засудженого і касаційному поданні прокурора про помилкове зазначення у вступній частині вироку щодо ОСОБА_1 його судимості від 03.12.1973 року.

Як убачається з матеріалів справи і копій судових рішень щодо ОСОБА_1, він, з урахуванням внесених ухвалою апеляційного суду від 08.01.1974 року змін, був засуджений вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.1973 року за вчинення у неповнолітньому віці злочинів, передбачених ч. 2 ст. 81, ч.2 ст. 140 КК України 1960 року, на 2 роки позбавлення волі і звільнився з місць позбавлення волі за відбуттям цього покарання 29.08.1975 року.

Новий злочин, за який його було засуджено вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.04.1977 року, він учинив 07.09.1976 року, тобто по сплину одного року після відбуття покарання за попереднім вироком.

Згідно зі ст. 55 КК України 1960 року, ст.ст. 12, 108 КК України (в редакції 2001 року), п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Кримінального Кодексу України (2341-14) 2001 року, неповнолітні, засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину, вважаються такими, що не мають судимості.

Ураховуючи, що вироком від 03.12.1973 року неповнолітнього ОСОБА_1 було засуджено за злочини середньої тяжкості і після відбуття призначеного йому за ці злочини покарання він протягом року не вчинив нового злочину, слід вважати його судимість від 03.12.1973 року погашеною, а тому суд був не вправі зазначати її як непогашену судимість у вступній частині вироку від 22 жовтня 2008 року.

З огляду на викладене, зазначене посилання суду підлягає виключенню з вироку, а касаційне подання прокурора і касаційна скарга засудженого в цій частині - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з вироку посилання суду на судимість ОСОБА_1 за вироком Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.1973 року та призначення йому покарання на підставі ст. 71 КК України.

головуючого	Синявського О.Г.,
суддів	Кліменко М.Р. і Коротких О.А.,
за участю прокурора	Брянцева В.Л.,
засудженого	ОСОБА_1