ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Чемериського Буцького району Черкаської області, мешканця села Петрівки Новоукраїнського району Кіровоградської області, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 366 КК України до обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на 1 рік;

- ч. 2 ст. 191 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Новомиколаївської сільської ради Новоукраїнського району 2 070 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він, як голова Новомиколаївської сільської ради Новоукраїнського району Миколаїської області, із протиправним використанням наданих йому повноважень посадової особи місцевого самоврядування в квітні та липні 2007 року з корисливих мотивів підробив рішення сесій № 78 від 12 квітня 2007 року, № 93 від 05 липня 2007 року про преміювання себе в розмірі одного посадового окладу відповідно 1000 і 1 070 гривень, якими зловживаючи своїм службовим становищем заволодів.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та закрити справу у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що у кримінальній справі немає доказів винуватості ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах. До уваги не було взято, що сільській голова вправі був самостійно вирішувати питання про преміювання себе згідно з рішенням сесії № 20 від 14 квітня 2006 року. Зазначає, що суд проігнорував показання свідків про непричетність ОСОБА_2 до злочину. На його думку, виїмка документів проводилася з порушенням встановленої законом процедури - без понятих, без складання протоколу та опису вилучених документів. Просить звернути увагу на те, що його підзахисному після проголошення вироку не було вручено його копію.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Вергізової Л.А. про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, пояснення захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2, які висловилися за скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі підстав, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Передбачені ст. 323 КПК України положення про законність та обґрунтованість вироку, означають, що суд перед його постановленням повинен у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, розглянути усі докази, зібрані на підтвердження пред'явленого обвинувачення, оцінити їх у сукупності на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставини справи та залежно від встановлених обставин правильно застосувати кримінальний закон. При цьому, виходячи з положень ст.ст. 324 та 334 КПК України, відповіді на питання, які вирішуються при постановленні вироку, мають бути точним, чіткими, відповідними, правильними з погляду закону; вони не повинні містити жодних суперечностей.

Проте при розгляді даної справи ці вимоги закону не були дотримані.

Зокрема, обґрунтовуючи винність ОСОБА_2 у службовому підробленні рішень сесій № 78 від 12 квітня 2007 року, № 93 від 05 липня 2007 року, суд послався на протокол їх огляду, проте не дослідив їх зміст безпосередньо в судовому засіданні. У справі немає протоколу їх виїмки чи іншого протоколу, на підставі якого вони були вилучені, а потім оглянуті слідчим.

Не були предметом судового розгляду й протоколи засідань сесій, з яких можна б було визначити, чи обговорювалося питання про преміювання ОСОБА_2, а також запрошення депутатів на сесію з долученим до них порядку денного, самого порядку денного сесій.

На підтвердження винності ОСОБА_2 у службовому підробленні, суд послався на дані висновків судово-почеркознавчої експертизи, проте не врахував обставин, які не дають однозначних підстав вважати цей доказ достовірним. Мається на увазі, що у справі немає зафіксованих у протоколах слідчих дій даних про те, що саме рішення сесій № 78 від 12 квітня 2007 року та № 93 від 05 липня 2007 року вилучалися з Новомиколаївської сільської ради й направлялися для експертного дослідження.

У вироку не наведено обґрунтувань стосовно пояснень ОСОБА_2 про те, що преміювання проводилося на підставі рішень №№ 20, 21 від 14 квітня 2006 року Новомиколаївської сільської ради, якими були встановлені надбавки та умови преміювання, а також затверджено Положення про преміювання працівників апарату управління виконкому сільської ради. Суд не проаналізував ці акти, не визначив їх правову природу, зокрема, не зазначив чи їх дія вичерпувалася фактом застосування упродовж року, чи як локального нормативного акту поширювалася на весь строк повноважень сільської ради. Залишилося не з'ясованими чи були передбачені в бюджеті сільської ради кошти на преміювання сільського голови та працівників апарату ради, чи були в наявності ці кошти, чи були підстави для преміювання, чи суперечили дії ОСОБА_2 законодавчим положенням, зокрема Бюджетному кодексу України (2542-14) чи Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) (а. с. 163-164, 165-166).

Із матеріалів справи убачається, що ряд свідків з числа депутатів під час досудового слідства та судового розгляду фактично дали діаметрально протилежні за суттю показання. Суд поклав в основу обвинувачення їх свідчення, дані під час досудового слідства, проте не зазначив підстав, з яких визнав недостовірними показання в судовому засіданні. Ці показання не були перевірені у взаємозв'язку з іншими доказами, як-от: протоколами ведення сесій, порядком денним, із зіставлення з якими можна було б визначити правдивість цих свідчень.

Апеляційний суд, залишаючи апеляцію ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 без задоволення, не перевіривши належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на жоден з них і не зазначив підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а обмежився загальною фразою про те, що винність засудженого підтверджена викладеними у вироку доказами, не розкривши їх суті.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду потрібно з додержанням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку ретельно та всебічно перевірити всі зібрані у справі докази, дати їм належну кримінально-правову оцінку та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 6 травня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.