Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 26 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 липня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку с. Сердитого м. Шахтарська Донецької області, мешканку м. Сніжного Донецької області,

таку, що судимості не має,

- за ч. 1 ст. 129 КК України на 1 рік обмеження волі;

На підставі статей 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь держави судові витрати у розмірі 43 гривні 80 копійок.

Вирішено питання про речові докази.

У апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 11 червня 2008 року приблизно о 13 годині, знаходячись у дворі Заліснянської ЗОШ, розташованої по вул. Героїв Сталінграду у м. Сніжному Донецької області, на ґрунті особистих неприязних відносин влаштувала сварку з ОСОБА_2 в ході якої, на адресу останньої висловлювала погрозу вбивством. У підкріплення словесних погроз вбивством, ОСОБА_1 замахнулася металевим шампуром на ОСОБА_2, яка реально побоювалася здійснення зазначених вище погроз.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що суд призначив покарання засудженій за ч. 1 ст. 129 КК у виді обмеження волі, яке не може бути до неї застосоване на підставі ч. 3 ст. 61 КК України, оскільки вона має дитину віком до чотирнадцяти років. Указує на те, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання та вважав, що у порядку ст. 395 КПК України з вироку підлягає виключенню рішення суду про стягнення із ОСОБА_1судових витрат у розмірі 43 гривні 80 копійок, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, тому покарання у виді обмеження волі за ч. 1 ст. 129 КК України їй призначено незаконно. У зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону вирок суду в цій частині підлягає зміні.

Санкцією ч. 1 ст. 129 КК України передбачено більш м'який ніж обмеження волі вид покарання - арешт, але з урахуванням стану засудженої його, згідно з ч. 3 ст. 60 КК України, не можна застосувати до ОСОБА_1

Ст. 7 КПК України передбачає право суду звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. У матеріалах справи відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 129 КК України на підставі ст. 7 КПК України, тому вирок суду щодо неї підлягає зміні зі звільненням засудженої від покарання, призначеного за цим законом.

Крім того, у порядку ст. 395 КПК України з вироку підлягає виключенню рішення суду про стягнення з ОСОБА_1на користь держави судових витрат у розмірі 43 гривень 80 копійок за проведення судово-криміналістичної експертизи, оскільки відповідно до вимог ст. 91 КПК України, судові витрати не пов'язані із збиранням, дослідженням доказів за обвинуваченням, приймаються на рахунок держави.

Згідно з висновком судово-криміналістичної експертизи її проведення було пов'язане із дослідженням шампуру, яким погрожувала ОСОБА_1, на предмет належності його до холодної зброї. Постановою від 3 липня 2008 року слідчим було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: звільнити її від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 129 КК України у виді 1 року обмеження волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

У порядку ст. 395 КПК України виключити рішення суду про стягнення з ОСОБА_1судових витрат у розмірі 43 гривень 80 копійок.