Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 березня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Тернопільської області від 25 листопада 2008 року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє 22 червня 2006 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на п'ять років позбавлення волі,

- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання - десять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком від 22 червня 2006 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - десять років позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні розбою та умисного вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_2 за таких обставин.

Наприкінці 2004 року ОСОБА_1, маючи боргові зобов'язання, вирішив вчинити розбій та вбити одинокого односельчанина похилого віку ОСОБА_2 з метою заволодіння його грошима.

Протягом двох місяців ОСОБА_1 спостерігав за ОСОБА_2 з метою з'ясування наявності у потерпілого грошей.

Реалізуючи свій злочинний намір, 23 лютого 2005 року ОСОБА_1 приготував металічний кастет, який зберігав при собі, та придбав пляшку бензину, яку заховав неподалік від житлового будинку потерпілого.

Цього ж дня ввечері ОСОБА_1, помітивши ОСОБА_2 в магазині, та переконавшись, що він має при собі гроші, прослідкував за потерпілим, і коли той зайшов у власний житловий будинок АДРЕСА_2, слідом за ним проник у будинок, де з метою умисного вбивства з корисливих мотивів, завдав потерпілому з великою силою удару кастетом в задню частину голови, спричинивши тяжке тілесне ушкодження у виді перелому кісток склепіння черепа, від чого ОСОБА_1 впав на підлогу.

Після цього, ОСОБА_1 знайшов у потерпілого 400 гривень, які привласнив.

Оскільки ОСОБА_1 подавав ознаки життя, ОСОБА_1 з метою доведення умислу на вбивство до кінця, облив потерпілого бензином і підпалив.

Смерть ОСОБА_2 настала від заподіяних йому механічних та термічних ушкоджень.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що злочину, за який його засуджено, він не вчиняв.

Твердить засуджений і про застосування до нього незаконних методів досудового слідства.

У скарзі йдеться й про те, що суд не дослідив усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Крім того, ОСОБА_1 скаржиться на те, що ні орган досудового слідства ні суд не надали йому можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду щодо нього, а справу - направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу; думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення щодо засудженого - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

Так, на досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що почав стежити за ОСОБА_2 з метою заволодіння його грошима. 23 лютого 2005 року придбав пляшку бензину, яку заховав неподалік від помешкання ОСОБА_2 і цього ж дня побачив як він повертався з магазину з покупками. Зрозумівши, що в потерпілого є гроші, він слідом за ОСОБА_2 забіг у будинок та вдарив його кастетом по голові. Заволодівши грошима потерпілого в сумі 400 гривень, розлив на нього придбаний раніше бензин та підпалив.

Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_1 в присутності захисника підтвердив ці показання та на місці вчинення злочину продемонстрував свої протиправні дії (т.2 а.с. 20-47).

Згідно з протоколом явки з повинною ОСОБА_1 зізнався в умисному вбивстві з корисливих мотивів ОСОБА_2 та його підпалі (т.1 а.с. 13).

За показаннями свідка ОСОБА_3 він, переглядаючи листа ОСОБА_1, адресованого батькові засудженого, виявив, що в листі міститься інформація про вчинення його автором умисного вбивства ОСОБА_2

З протоколу огляду зазначеного листа вбачається, що ОСОБА_1, відбуваючи покарання у Бережанській виховній колонії за вчинення крадіжок, написав своєму батькові, що умисно вбив ОСОБА_2, а труп спалив (т.2 а.с. 54).

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи вказаний лист написаний ОСОБА_3 (т.2 а.с. 67-77).

Як видно з протоколу огляду місця події, труп ОСОБА_2 зі слідами горіння був виявлений у будинку потерпілого, а сам будинок був частково пошкоджений внаслідок пожежі (т.1 а.с. 44).

За висновком комісійної судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2 настала від заподіяних йому механічних та термічних ушкоджень (т.2 а.с. 118-129).

Отже, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги засудженого про його непричетність до вчинених злочинів.

Дії ОСОБА_1 за п.6 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Під час досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи скарги ОСОБА_1 про однобічність і неповноту судового слідства є безпідставними.

Даних про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів досудового слідства, про що йдеться у касаційній скарзі, при перевірці справи в касаційному порядку не встановлено.

Після закінчення досудового слідства ОСОБА_1 згідно з вимогами ст. 218 КПК України був ознайомлений з усіма матеріалами справи, про що він власноруч зазначив у протоколі, складеному відповідно до ст. 220 КПК України, після розгляду справи в суді ознайомився з протоколом судового засідання, про що свідчить заява засудженого, а тому доводи касаційної скарги і в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими ( т.2 а.с. 347, 433).

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу ОСОБА_1 суд призначив покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Таким чином, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1, а тому немає й підстав для задоволення касаційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Тернопільської області від 25 листопада 2008 року щодо нього - без зміни.