Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 25 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 липня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 року вирок змінено: на підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання на 3 роки іспитового строку і покладено певні обов’язки. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 засуджений за те, що він 5 вересня 2006 року близько 22 год. 40 хв., керуючи автомобілем "Фольксваген Пассат" д.н.з.НОМЕР_1, рухаючись по пр-ту ім.Газети "Правда" у м.Дніпропетровську з боку вул.Б.Хмельницького у напрямку пр.Воронцова, грубо порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України та вчинив наїзд на пішоходів, в результаті чого потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7були смертельно травмовані, а потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, що потягло невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Зокрема, посилається на те, що апеляційний суд необґрунтовано звільнив засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України і свого рішення з цього приводу належно не мотивував.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., пояснення прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікація дій засудженого не оспорюються в касаційному поданні.

Обираючи покарання ОСОБА_5, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України урахував усі обставини справи, взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який задовільно характеризується, має на утриманні хвору мати, на момент постановлення вироку дружина засудженого була вагітною, добровільне відшкодування шкоди потерпілим, їхню думку щодо покарання ОСОБА_5, та призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Крім наведених обставин, апеляційний суд послався також на те, що на момент винесення ухвали у на утриманні у ОСОБА_5 знаходяться дружина засудженого, малолітній син ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, та мати, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка є інвалідом другої групи і у зв’язку з хворобою потребує стороннього нагляду. Також, апеляційний суд взяв до уваги, що потерпілі, яким засуджений повністю відшкодував шкоду, просили обрати йому покарання без позбавлення волі.

За таких обставин рішення апеляційного суду про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, є обґрунтованим.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення.