Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 24 березня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.1 ст. 286 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 100.000 грн. на відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 15 вересня 2007 року, близько 23 год. 45 хв., керуючи технічно справним автомобілем "Мітцубісі Карісма", рухаючись в темну пору доби на ділянці дороги без зовнішнього освітлення по вул. Г. Захарченка з боку пр. Миру в напрямку вул.Березинської в м. Дніпропетровську, порушив вимоги п. п. "б" п.31.6, п.11.2 Правил дорожнього руху України, а саме без увімкнених фар і габаритних ліхтарів виїхав на смугу зустрічного руху, де, рухаючись по лівому краю проїзної частини, біля будинку АДРЕСА_1 допустив зіткнення з моторолером "Сузукі Сеппія" під керуванням ОСОБА_3, який рухався по своїй смузі руху в зустрічному напрямку.

У результаті зіткнення пасажир моторолера ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 доводить, що його незаконно засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Зазначає, що покарання, призначене судом без урахування пом'якшуючих покарання обставин, не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Стверджує, що суд безпідставно постановив рішення про стягнення з нього 100.000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2. Посилається на формальний розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Просить судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про часткове задоволення скарги, необхідність скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції, перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України не підлягають.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.

Те, що ОСОБА_1 винуватий у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, підтверджено показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, які стверджували, що, рухаючись на моторолері "Сузукі Сеппія" по вул. Г.Захарченка з боку вул. Березинської в напрямку пр. Миру, вони раптово побачили автомобіль "Мітцубісі Карісма", який рухався без включених фар і габаритів по смузі їхнього руху в зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів і потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_1 на автомобілі залишив місце події; оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_4, який, будучи безпосереднім очевидцем ДТП, підтвердив показання потерпілого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_3; даними судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_2, за якими у потерпілого виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді переломів правої ноги, що могли виникнути внаслідок дії виступаючих частин автомобіля, який рухався, та показаннями ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 добровільно відшкодував йому шкоду в сумі 9000 грн.; даними авто-технічної експертизи, якою встановлено порушення Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_1; даними протоколу огляду автомобіля ОСОБА_1 працівниками ДАІ 28.09.2007 року, за якими встановлено наявність на автомобілі спереду справа слідів ремонту - свіжої фарби та білої полірувальної речовини; показаннями самого ОСОБА_1, який на досудовому слідстві і в суді визнавав, що в момент ДТП його автомобіль, на якому не було освітлення, дійсно перебував у непередбаченому для цього місці на зустрічній смузі руху, а також іншими наведеними у вироку доказами.

Зазначеним доказам у сукупності суд дав належну оцінку і обґрунтовано визнав недостовірними твердження ОСОБА_1 про його невинуватість у вчиненні злочину, а саме про те, що в момент ДТП його автомобіль стояв і зіткнення з ним моторолера не було, а потерпілий впав з моторолера, оскільки водій останнього не проявив уважності під час руху і своєчасно не помітив його автомобіля.

Посилання ОСОБА_1 на те, що суд не вправі був в обґрунтування вироку посилатися на оголошені в суді показання свідка ОСОБА_4, безпідставні, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 та його захисник не висловлювали заперечень проти оголошення показань цього свідка, а також будь-яких зауважень щодо цих показань.

Та обставина, що суд не взяв до уваги показань свідка ОСОБА_5 - пасажира автомобіля ОСОБА_1, не свідчить про неправильність встановлення судом обставин справи, оскільки, як визнав в суді сам ОСОБА_1, вона сиділа в автомобілі за його спиною й не бачила того, що трапилось. Це свідок підтвердила й в судовому засіданні.

Твердження ОСОБА_1 про те, що працівники ДАІ не вправі були складати протокол огляду його транспортного засобу, оскільки не входили до складу слідчо-оперативної групи, та склали протокол огляду з дописками, є безпідставними.

З матеріалів справи видно, що слідчий 26.09.2007 року дав доручення начальнику ВДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, в якому просив силами працівників ДАІ розшукати транспортний засіб та водія по ДТП, в якій 15.09.2007 року постраждав ОСОБА_2.

На виконання цього доручення працівниками ДАІ було 28.09.2007 року встановлено автомобіль "Мітцубісі Карісма", який оглянуто з виявленням свіжих слідів ремонту, та його водія - ОСОБА_1, який, підписавши протокол огляду автомобіля із зазначенням у ньому цих даних, визнав свою причетність до ДТП 15.09.2007 року, але заперечував винуватість в ній (а.с. 12-17). При цьому з протоколу огляду автомобіля не вбачається будь-яких дописок до нього, і про них не заявляв ОСОБА_1 та його захисник, ознайомлюючись з матеріалами справи відповідно до вимог ст. 218 КПК України.

За таких обставин у суду не було підстав вважати акт огляду автомобіля незаконним, а викладені в ньому дані - недопустимими доказами по справі.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень по справі, не встановлено

Покарання ОСОБА_1 за вчинений злочин призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та пом'якшуючих покарання обставин.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Ті пом'якшуючі покарання обставини, про які йдеться у касаційній скарзі засудженого, а саме те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, характеризувався позитивно, мав на утриманні неповнолітню дитину, займався суспільно корисною працею були підставами для застосування щодо нього ст.ст. 75, 76 КК України.

Правильність рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком у касаційній скарзі не заперечується.

За таких обставин вважати призначене засудженому покарання надмірно суворим підстав немає.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд допустив порушення закону при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди.

Так, суд у мотивувальній частині вироку всупереч вимогам ст. 334 КПК України не обґрунтував підстав для часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_2 в сумі 100.000 грн.

При цьому суд у цій частині постановив рішення без дотримання засад розумності і справедливості визначення розміру заподіяної потерпілому моральної шкоди, завданої йому необережним злочином, передбаченим ч.1 ст. 286 КК України.

Апеляційний суд Дніпропетровської області, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не перевірив доводи апеляції ОСОБА_1 в цій частині, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову і стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 100. 000 грн. скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд у порядку цивільного судочинства.